Court ruling № 59939735, 17.08.2016, Luhansk Regional Court of Appeal

Головуючий суду 1 інстанції - Пчолкін С.А.

Доповідач - Авалян Н.М.

Справа № 426/6997/16-ц

Провадження № 22ц/782/655/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2016 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів - Коротких О.Г., Орлова І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Подрябінкіна Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сєвєродонецьку апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 15 липня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Укршахтгідрозахист", треті особи - Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві, Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, про стягнення заборгованості по заробітній платі

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою, що оскаржується, суд визнав позовну заяву неподаною та повернув її позивачу.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились. Їх неявка відповідно до ч.1 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи з огляду на те, що вони завчасно, належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Апеляційний суд, перевіривши відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовною заявою про захист своїх трудових прав 18 червня 2016 року. (а.с.12)

Ухвалою судді від 24 червня 2016 року позовна заява була залишена без руху в зв'язку з її недоліками. (а.с.13)

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції вказав на наступні її недоліки:

позовна заява не в повному обсязі відповідає вимогам ч.2, ч.3, ч.4, ч.7, ч.8, ч.9 ст.119 ЦПК України, зміст як дослівно наведений в ухвалі;

позовна заява не в повному обсязі відповідає вимогам ч.1 ст.120 ЦПК України про необхідність подання її копій, а також копій доданих до заяви документів відповідно до кількості осіб, що беруть участь у справі;

до позовної заяви не додано копію ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або про скасування судового наказу;

до позовної заяви додані копії судового наказу та ухвали Святошинського районного суду м.Києва, постановлені відносно інших осіб.

Повертаючи позовну заяву ухвалою від 15 липня 2016 року (а.с.15), суд першої інстанції виходив з того, що позивач не усунув недоліки позовної заяви.

Однак, до таких висновків суд прийшов в порушення вимог норм цивільного процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовна заява не відповідає за своїм змістом вимогам ст.119 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до ч.2, ч.4 ст.121 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виправить недоліки позовної заяви, вона вважається неподаною і повертається позивачеві, про що постановляється ухвала.

Аналізуючи окремо кожний з висновків суду першої інстанції про недоліки позовної заяви, апеляційний суд приходить до висновку про їх помилковість, виходячи з наступного.

З тексту позовної заяви вбачається, що за своїм змістом вона повністю відповідає вимогам ч.2 ст.119 ЦПК України.

Позовна заява підписана особисто позивачем, чим дотримано вимоги ч.3 ст.119 ЦПК України і не порушені вимоги ч.7, ч.8 ст.119 ЦПК України, які передбачають подання разом з позовною заявою доказів на підтвердження повноважень представника позивача.

Законом не передбачено додаткових вимог щодо змісту позову, що виник з трудових правовідносин, отже не порушено вимоги ч.4 ст.119 ЦПК України.

Забезпечення позову до його подання відповідно до ч.4 ст.151 ЦПК України передбачено виключно у справах про захист інтелектуальної власності, а з тексту позовної заяви не вбачається, що до подання позову позивач звертався із заявою про забезпечення доказів, а тому не порушені також і вимоги ч.9 ст.119 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви була додана її копія без додатків, що повністю відповідає ч.2 ст.120 ЦПК України, на яку суд першої інстанції не звернув уваги та яка передбачає, що правила цієї стаття щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин;

Подання разом з позовною заявою доказів, які на думку судді, не мають відношення до справи, за змістом ст.119 ЦПК України не можуть вважтись недоліком позовної заяви, адже виходячи з принципу диспозитивності цивільного процесу, позивач має право вказати в позовній заяві та зазначити ті докази, які він вважає достатніми для обґрунтування позову, а питання про належність доказів не вирішується судом на стадії відкриття провадження, тому не є підставою для залишення позовної заяви без руху та повернення її як неподаної.

Неподання разом з позовною заявою копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або про скасування судового наказу за змістом ч.1 ст.121 ЦПК України не є недоліком, який підлягає виправленню, оскільки відповідно до ч.3 ст.118, п.6 ч.3 ст.121 ЦПК України в такому випадку позовна заява не залишається без руху, а повертається позивачу.

Окремо слід зауважити, що дійсно відповідно до ч.3 ст.118 ЦПК України, п.1 ч.1 ст.96 ЦПК України позовна заява про стягнення заробітної плати може бути подана тільки у разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або у разі скасування судового наказу судом.

Але суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в позовній заяві заявлено дві вимоги - про стягнення заробітної плати та про стягнення вихідної допомоги, яка не входить до встановленого ст.96 ЦПК України переліку вимог, за яким може бути виданий судовий наказ.

Стягнення вихідної допомоги не може бути віднесено до вимоги про стягнення заробітної плати, адже вихідна допомога не відноситься до фонду оплати праці, виходячи з приписів норм Закону України «Про оплату праці» та Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України №5 від 13 січня 2004 року.

З вказаних вище підстав ухвалу суду про повернення позовної заяви не можна визнати законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим відповідно до п.3 ч.1 ст.312 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з передачею питання щодо відкриття провадження на новий розгляд до суду першої інстанції для його вирішення у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, керуючись п.3 ч.1 ст.312, ст.ст. 313-315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сватівського районного суду Луганської області від 15 липня 2016 року скасувати.

Справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції для повторного вирішення питання щодо відкриття провадження.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий : (підпис) Авалян Н.М

Судді (підпис) Коротких О.Г.

(підпис) Орлов І.В.

Згідно з оригіналом

Головуючий: