Court ruling № 59893573, 19.08.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 серпня 2016 року м. Київ К/800/22617/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Врадіївської районної ради Миколаївської області , ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування відмови,

встановив:

Постановою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року позов задоволено частково: визнано протиправно відмову заступника голови Врадіївської районної ради Миколаївської області ОСОБА_3 від 25.01.2016 р. № С-42-1 про неможливість збереження та виплату ОСОБА_1 середньої заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців та зобов'язано відповідача здійснювати виплату позивачу середньої заробітної плати, яку він одержував на посаді заступника голови Врадіївської районної ради Миколаївської області на період працевлаштування, але не більше шести місяців, відповідно до частини другої статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", починаючи з 04.12.2015 р. Допущено негайне виконання судового рішення в частині виплати середньої заробітної плати у межах сплати платежу за один місяць.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позову.

Судами встановлено, що у жовтня 2010 року ОСОБА_1 був обраний депутатом Врадіївської районної ради Миколаївської області УІ скликання.

Розпорядженням Президента України від 09.04.2014р. №509/2014-рп ОСОБА_1 призначений головою районної державної адміністрації Миколаївської області та приступив до виконання службових обов'язків з 11 квітня 2014 року.

Розпорядженням Президента України від 07.10.2014р. №1102/2014-рп позивач звільнений з посади голови районної державної адміністрації Миколаївської області та розпорядженням Голови районної державної адміністрації від 14.10.2014р. №170-рк його повноваження як голови райдержадміністрації припинено.

Під час виконання обов'язків голови Врадіївської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_1 повноваження депутата районної ради не склав.

Після звільнення з посади голови райдержадміністрації, рішенням позачергової сесії Врадіївської районної ради від 14.10.2014 р. №2 позивача обрано заступником голови Врадіївської районної ради та з 15.10.2014 р. він приступив до виконання своїх службових обов'язків.

25 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повторно був обраний депутатом Врадіївської районної ради Миколаївської області.

Рішенням першої сесії Врадіївської районної ради від 01.12.2015 р. № 6 "Про обрання заступника голови районної ради", позивач звільнений з посади заступника голови Врадіївської районної ради (у зв'язку з припиненням повноважень) з 03 грудня 2015р.

Цього ж дня, позивач звернувся до Врадіївської районної ради Миколаївської області із заявою про виплату йому середньої заробітної плати на підставі статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад" на протязі 6 місяців.

Листом Врадіївської районної ради Миколаївської області від 25 січня 2016 року №С-42-1 позивачу повідомлено про неможливість збереження за ним середньої заробітної плати відповідно до вимог статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", якою передбачено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. Депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації. У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв'язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Отже, наведеною нормою закону визначені гарантії депутатів місцевих рад на отримання ними середньої заробітної плати, у разі неможливості працевлаштування на попередню посаду до переходу на виборну, та порядок її виплати. Підставою для виплати середньої заробітної плати є припинення трудового договору, відповідно до законодавства, у зв'язку із переходом на постійну роботу на виборну посаду у відповідну раду.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач звільнений з посади Голови районної державної адміністрації не у зв'язку з переходом на постійну роботу у відповідну раду, як того вимагають положення статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", тому відсутні підстави для виплати йому середньої заробітної плати у зв'язку з неможливістю подальшого працевлаштування.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Зазначає, що має право на гарантії, передбачені статтею 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Врадіївської районної ради Миколаївської області , ОСОБА_3 про визнання протиправною та скасування відмови.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак