Court ruling № 59868993, 05.04.2016, Kyivskyi District Court of Odesa City

_____________________

Справа № 520/2943/16-ц

Провадження № 2/520/2512/16

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

05 квітня 2016 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси в складі

головуючого судді Прохорова П.А.,

при секретарі Цвігун А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача про застосування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ частки в натурі із земельної ділянки, що є в праві спільної часткової власності,

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з вказаним позовом у якому просить суд, про поділ спільного майна.

04 квітня 2016 року до суду з заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу проводити будь-які роботи по висадженню будь-яких насаджень на спірній земельній ділянці по вул. Макаренка, 26/554 у м. Одесі з цільовим призначенням садівництво, до набрання рішенням у справі законної сили.

В обґрунтування таких вимог представник позивача вказував на засади інституту забезпечення позову а також надані судами вищих інстанцій розяснення питань щодо застосування заходів забезпечення позову судами при вирішенні подібних заяв, та додатково вказав, що на його думку невжиття судом пропонованих заходів забезпечення позову у вигляді тимчасової заборони відповідачу висаджувати рослинні культури на спірній земельній ділянці призведе до порушення матеріально-правових інтересів позивача при виконанні можливого рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається невідкладно, судом, у провадженні якого перебуває справа, без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони в судове засідання не викликались.

Суд, проаналізувавши матеріали справи, встановив наступні обставини:

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у звязку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, а також інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до положень ст. 10, 11, 57-60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та в межах і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому сторони мають право обґрунтовувати належність конкретно доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень та зобовязані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року у п.4 розяснив, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим з наданих до суду відомостей цивільної справи №520/2943/16-ц передбачених законом підстав для задоволення заяви про забезпечення позову не вбачається.

Так, з матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка по вул. Макаренка, 26/554 у м. Одесі, з цільовим призначенням для садівництва, належить сторонам на праві спільної часткової власності, та на вирішенні суду перебуває спір про виділ часток співвласників такої ділянки в натурі.

Натомість, на теперішній час, самі права власності сторін ними не оскаржуться та не заперечуються.

В силу аналізу цивільного та земельного законодавства України вбачається, що власник має право використовувати приналежне йому майно, та при цьому згідно ст. 35 ЗК України, земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а отже заявник, звертаючись до суду з наведеною заявою просить суд заборонити співвласнику, право власності якого не оскаржується, використовувати приналежне йому майно у спосіб що не суперечить закону.

При цьому жодних доказів того, що відповідач має намір на висадження будь-яких насаджень на спірній ділянці, так само як і того, що висадження відповідачем певних насаджень може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим рішення виконання можливого рішення суду про задоволення позову - не надано, а саме таке припущення не є належною підставою для застосування заходів забезпечення позову у справі.

Разом з тим слід зауважити про не співрозмірність заявлених вимог, виходячи з того, що сторони у справі є співвласниками спірної земельної ділянки, та у випадку задоволення позову з такої земельної ділянки будуть виділені частки співвласників у натурі, а тому застосування обтяження щодо земельної ділянки в цілому призведе до необґрунтованого обмеження прав співвласників.

Одночасно роботи з закладання багаторічних плодових насаджень, та висіювання сільськогосподарських культур є сезонними, та невиконання їх у строк може призвести до неможливості вчинення відповідних дій протягом календарного року, що в свою чергу спричинить істотні збитки.

Натомість суд зауважує і про те, що цивільні справи розглядаються у максимально стислі, розумні строки, а тому саме закладення багаторічних плодових насаджень, та висіювання сільськогосподарських культур, та їх проростання у період розгляду справи не може істотним чином зашкодити виконанню можливого рішення суду про задоволення вимог позову та виділу позивачу частини земельної ділянки в натурі.

Таким чином суд доходить висновку про те, що з наданих позивачем та його представником суду відомостей та доказів встановити обставини, встановлення яких є належною підставою для застосування заходів забезпечення позову, згідно зазначених розяснень Верховного Суду України, можливим не вбачається, а тому заява представника позивача про застосування заходів забезпечення позову вбачається передчасною та не обґрунтованою, а отже задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 151 153, 208-210 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні заяви про застосування заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Прохоров П. А.