Справа №325/1527/15-к
Провадження № 1-кп/325/6/2016
УХВАЛА
Іменем України
10 серпня 2016 року Приазовський районний суд Запорізької області у колегіальному складі: головуючого судді Пантилус О.П., суддів: Діденко Є.В. і ОСОБА_1, за участю секретаря Орманджи Ф.К., прокурора Стефанкової Ю.М., обвинуваченого ОСОБА_2, в режимі відеоконференції із Приморським районним судом міста Маріуполь Донецької області - захисника ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Приазовське Приазовського району Запорізької області кримінальне провадження №22015050000000326 від 31 липня 2015 року щодо обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_3, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, відносно якого кримінальна справа щодо обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.15, ч.3ст.185 КК України, розглядається Подільським районним судом м.Києва,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він у вересні 2014 року, діючи умисно на території м.Донецька, вступив до терористичної організації Донецька народна республіка (ДНР), утвореної 07 квітня 2014 року у м. Донецьку.
В період часу з вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року він за власною ініціативою, діючи з метою участі в злочинній діяльності терористичної організації ДНР, на усну пропозицію її учасників вступив до так званого 1 Словянського батальйону не передбачених законом збройних формувань терористичної організації ДНР, у складі якого в період часу з вересня 2014 року по 16 лютого 2015 року брав участь у злочинній організації ДНР.
Обвинуваченому ОСОБА_2 інкримінується вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.258-3 КК України, тобто участь в діяльності терористичної організації, та йому обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який судом продовжений до 20 серпня 2016 року.
Під час розгляду судом питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою прокурор Стефанкова Ю.М. висловила думку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не перестали існувати.
Захисник ОСОБА_3 і обвинувачений ОСОБА_2 при вирішенні цього питання покладаються на розсуд суду.
Частиною 3 статті 331 КПК України передбачено, що на суд покладається обовязок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою до спливу двомісячного строку з того моменту коли до обвинуваченого судом був застосований (або продовжений) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Запобіжні заходи як заходи процесуального примусу застосовуються до обвинуваченого з метою запобігти можливості приховатися від слідства і суду, перешкоджання встановленню істини у кримінальному провадженні та здійсненню правосуддя, а також запобігти спробам продовжити злочинну діяльність і полягають у обмеженні свободи пересування (ст. 177 КПК України).
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою, не перестали існувати.
Так, обвинуваченому ОСОБА_2 інкримінується вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, згідно ч. 1 ст. 258-3 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна чи без такої, він не одружений, не працює, не має міцних соціальних звязків та згідно його пояснень не має постійного місця проживання.
На думку суду, є достатні підстави вважати, що ОСОБА_2, з метою ухилення від правосуддя, може без перешкод залишити місце реєстрації в Херсонській області, де він не проживає з 1999 року і постійного місця проживання не має (з його слів), та зможе переховуватися від суду, чим буде перешкоджати розгляду кримінального провадження.
Наявний також ризик того, що обвинувачений ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення, в тому числі, на території непідконтрольній Україні.
Вказані обставини свідчать про те, що не перестали існувати ризики, передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Інші запобіжні заходи у вигляді особистого зобовязання, особистої поруки, домашнього арешту, застави, відповідно до вимог ч.5 ст.176 КПК України, не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 258-3 Кримінального кодексу України.
На підставі викладеного судова колегія переконана у необхідності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, яке є єдиним запобіжним заходом, що буде гарантувати виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків в ході судового розгляду даного кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 197, 331, 369, 372 КПК України, суд
УХВАЛИВ:
Продовжити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів - до 08 жовтня 2016 року (включно).
Копію ухвали вручити обвинуваченому, надіслати до Вільнянського слідчого ізолятора Запорізького управління Державної пенітенціарної служби України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію ухвали суду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.П. Пантилус
Судді: Є.В. Діденко
ОСОБА_1
The court decision No. 59617780, Pryazovske District Court of Zaporizhzhia Oblast was adopted on 10.08.2016. The procedural form is Criminal, and the decision form is . On this page, you will find important data about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find key data easily.
This decision relates to case No. 325/1527/15-к. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: