Court ruling № 59420021, 13.07.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Київ К/800/46943/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс"

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013

у справі № 816/1781/13-а Полтавського окружного адміністративного суду

за позовом Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" (далі - ВК ТОВ "Техкомплектсервіс")

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013, відмовлено в позові ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" про скасування податкових повідомлень - рішень від 12.10.2012 № 0003632310 та № 0003652310.

У касаційній скарзі ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заперечуючи проти касаційної скарги, ДПІ просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що ДПІ проведена невиїзна документальна перевірка ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ "Ідилія" за період з 01.09.2009 по 30.09.2009, за підсумками якої складено акт від 28.09.2012 № 2967/22 - 5/32636107. Згідно з висновками цього акту ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" порушено норми підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР), підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.04.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР), що призвело до заниження позивачем податкових зобов'язань із ПДВ за вересень 2009 року на 295 766,00 грн. та з податку на прибуток за ІІІ квартал 2009 року на 390 192,00 грн. внаслідок збільшення суми податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ "Ідилія" (295 766,00 грн.), та суми витрат на 1 560 767,00 грн., що відповідає витратам з придбання товарів та послуг у зазначеного постачальника.

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Ідилія" не мають реального характеру, є безтоварні. Такий висновок ДПІ вмотивований посиланням на встановлені внаслідок проведених заходів податкового контролю обставини з використанням інформації, отриманої від ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська (лист від 31.08.2011 № 21479/7/23-318 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ідилія") та від ГВ ПМ ДПІ у м. Полтаві: ТОВ "Ідилія" за місцезнаходженням відсутнє, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; результати по господарських операціях із ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" відображені не повному обсязі (у ІІІ кварталі 2009 року задекларувало валовий дохід на рівні 541 522,00 грн., тоді як витрати у зв'язку з придбанням товарів у цього постачальника у податковому обліку ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" задекларовані в сумі 1 560 767,00 грн.); ТОВ "Ідилія" зареєстровано на підставну особу (згідно протоколу допиту громадянина ОСОБА_2 від 12.07.2012 останній не має відношення до господарської діяльності ТОВ "Ідилія", яке на його ім'я зареєстровано без його відома); згідно висновку експерта МНДЕКЦ "Експол" від 05.09.2012 № 97-3/12 первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт) від імені ТОВ «Ідилія» підписані не ОСОБА_2, хоча ця особа в документах вказана як директор або особа, відповідальна за здійснення господарських операцій.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, оцінивши у сукупності первинні документи (рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт), фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, відсутність документів про перевезення придбаного товару, надані ДПІ докази, які підтверджують обставини щодо фіктивності ТОВ "Ідилія" та відсутності господарського зв'язку понесених ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" витрат по взаємовідносинам із ТОВ "Ідилія" з його господарською діяльністю, дійшов обґрунтованого висновку про законність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір. Оцінка судом доказів у справі відповідає нормам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з положеннями норм цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (частина 2 в редакції, чинній до 30.09.2015) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником ПДВ на здійснення операції з поставки, встановлена пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстровано Міністерством юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

За змістом наведених норм витрати для цілей податкового обліку мають бути здійснені в межах господарської діяльності платника податків та підтверджені первинними документами згідно з вимогами законодавства.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши вище наведені норми матеріального та процесуального права, встановивши безтоварність господарських операцій, за наслідками яких ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" було сформовано дані податкового обліку, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень, що є предметом спору.

Доводи, наведені ВК ТОВ "Техкомплектсервіс" у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Виробничо - комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Техкомплектсервіс" залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.06.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев