Sentence № 5939788, 22.07.2009, Pidvolochysk District Court of Ternopil Oblast

Справа № 1-8/09р.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

22 липня 2009 р.

в складі: головуючого суду ОСОБА_1

при секретарі Делик С.Р., Максимів О.М.

з участю прокурора Яреми А.В., Дзюбинського А.О.

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Підволочиськ

справу за обвинуваченням

ОСОБА_4 ,11.03.1954 року

народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1

області РФ, громадянина України, з вищою

освітою, одруженого, утриманців не має,

працюючого лікарем-хірургом Скалатської районної

лікарні №2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2

Підволочиського району Тернопільської області,

раніше не судимого,

за ч.1 ст.366, ч.1 ст.365, ч.1 ст.151 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_4, працюючи з 1978 року і по даний час на посаді лікаря-хірурга денного стаціонару Скалатської комунальної районної лікарні м.Скалат Підволочиського району Тернопільської області, і не будучи згідно ч.1 ст.364 КК України службовою особою та не виконуючи 08.06.2007р. обов'язків ургентного лікаря по Скалатській КРЛ, у неробочий час, вийшовши за межі своїх повноважень, з метою поміщення потерпілого ОСОБА_3 на стаціонарне лікування у Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню, в порушення ст.3,13 Закону України «Про психіатричну допомогу», наказу Міністерства охорони здоров'я України № 304 від 24.07.2001р. «Про затвердження окремих форм документів з питань психіатричної допомоги», самовільно , всупереч установленому законом порядку, усвідомлюючи, що його дії можуть завдати значної шкоди ОСОБА_3, видав направлення про його госпіталізацію у ТОККПНЛ, вказавши діагноз - «маніакально-депресивний синдром», яке послужило підставою для працівників Підволочиського РВ УМВСУ в Тернопільській області, які у відповідності до ст.8 Закону України «Про психіатричну допомогу» зобов'язані подавати допомогу медичним працівникам за їх зверненням у разі надання психіатричної допомоги в примусовому порядку та забезпечувати безпечні умови для доступу до особи та її психіатричного огляду, і були викликані за місцем проживання ОСОБА_3 в м. Скалат, для доставки останнього в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню.

2

Такі дії ОСОБА_4 суперечать ст.10 Закону України «Про психіатричну допомогу», у відповідності до якої психіатрична допомога надається лікарями-психіатрами за наявності ліцензії, отриманої відповідно до законодавства.

У відповідності до п.3.4 посадової інструкції лікаря-хірурга, затвердженої головним лікарем Скалатської КРЛ 02.01.2007р., лікар-хірург має право залучати лікарів інших спеціальностей для проведення консультацій хворим. Не залучивши лікаря-психіатра для встановлення діагнозу ОСОБА_3, ОСОБА_4 самовільно видав направлення на госпіталізацію ОСОБА_3 в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню, вчинивши самоправство відносно ОСОБА_3, що заподіяло значну шкоду охоронюваним правам та інтересам останнього, будучи безпідставно поміщеним у психіатричний заклад, в тому числі і через дії ОСОБА_4

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав і пояснив, що працює на посаді лікаря-хірурга Скалатської КРЛ з 1978 року по даний час і не є посадовою чи службовою особою. Потерпілого ОСОБА_3 знає з 1995 року як свого зятя - чоловіка своєї дочки. Однак, через внутрісімейні негаразди у листопаді 2007 року шлюб між його дочкою і ОСОБА_3 було розірвано. Однією з причин розірвання шлюбу була неадекватна поведінка ОСОБА_3 - емоційна збудженість, агресивна поведінка.

08.06.2007р. до нього зателефонувала дочка і повідомила, що ОСОБА_3 вчинив сварку та погрожує їй фізичною розправою. Також вона зателефонувала у Підволочиський РВ УМВСУ в Тернопільській області та повідомила, що ОСОБА_3 веде себе неадекватно.

Враховуючи наведене, він пішов на роботу - Скалатську КРЛ, виписав направлення в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню про поміщення ОСОБА_3 у психіатричне відділення на стаціонарне лікування та поставив діагноз: «маніакально-депресивний синдром», а потім з дочкою поїхали у Підволочиський РВ міліції, а звідти разом з працівниками міліції прибули до місця проживання ОСОБА_3 Незважаючи на те, що ОСОБА_3 не виявляв ніяких ознак буйності, він у супроводі працівників міліції, матері та ОСОБА_3 ОСОБА_5, дружини, був доставлений в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню та госпіталізований у стаціонарне відділення закритого типу №7.

Крім цього, підсудний пояснив, що не визнає себе винним, оскільки не є службовою особою, а також через те, що відповідальність за поміщення у психіатричний заклад несе лікар-психіатр, який госпіталізовує особу.

Незважаючи на пояснення підсудного, його вина доводиться, а покази спростовуються такими доказами:

-потерпілий ОСОБА_3 не погоджується з постановою державного обвинувача про зміну обвинувачення ОСОБА_4 і вважає, що у діях підсудного наявні ознаки злочинів передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.365, ч.1 ст.151 КК України та пояснив, що дійсно між ним та дружиною ОСОБА_6 у 2007 році почали виникати конфлікти і в результаті цього у листопаді цього ж року вони розірвали шлюб. Але, оскільки вони, перебуваючи у США, заробили велику суму грошей - близько 200 000 доларів США, які, в основному, були акумульовані на рахунках ОСОБА_4 та ОСОБА_6, вони вирішили заволодіти цими коштами шляхом поміщення його, ОСОБА_3, у психіатричний заклад із встановленням відповідного діагнозу та визнання його у подальшому недієздатним.

З цією метою 08.06.2007р. близько 16-17 год., поки він знаходився у свого брата у м.Скалат вул. Стадіонна,35, приїхав наряд міліції в кількості 3-х осіб з Підволочиського РВ УМВС України в Тернопільській області, а разом з ними - його дружина ОСОБА_6, тесть - ОСОБА_4, теща- Ільків В.П. і на підставі направлення, яке тримав у руках ОСОБА_4, його, ОСОБА_3, було доставлено у Тернопільський обласний психоневрологічний диспансер та госпіталізовано у 7-е відділення закритого типу. При цьому, ОСОБА_4 та працівники міліції попередили його про те, що якщо він не сяде у автомобіль, то до нього

буде застосовано фізичну силу, а тому він змушений був поїхати у супроводі міліції у

3

лікувальний заклад.

В лікувальному закладі його утримували до 12.06.2007 р., після чого виписали, оскільки висновок комісії підтвердив, що він є психічно здоровий, а діагноз «маніакально-депресивний синдром», поставлений у направленні ОСОБА_4, не знайшов свого підтвердження.

Зважаючи на наведене, потерпілий вважає, що ОСОБА_4 своїми діями заподіяв його інтересам значної шкоди, в тому числі моральних страждань, поставивши під сумнів його психічне здоров'я перед рідними та близькими, а тому призначити ОСОБА_4 максимальне покарання, передбачене ч.1 ст.366, ч.1 ст.365, ч.1 ст.151 КК України;

-свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є лікарем-психіатром і працює на цій посаді з 2005 р. у Тернопільському обласному психоневрологічному диспансері. 08.06.2007р., коли вона була черговим лікарем диспансеру, у приймальне відділення лікувальної установи у супроводі працівників міліції і дружини ОСОБА_6 був доставлений ОСОБА_3

Супровідним документом було направлення лікаря-хірурга, у якому вказано діагноз- «маніакально-депресивний розлад».

Оглянувши ОСОБА_3, , вона склала медичну карту, вказала діагноз «маніакально-депресивний синдром», хоча явних ознак такого діагнозу не було, однак це був попередній діагноз і ОСОБА_3 був госпіталізований у 7-е закритого типу психіатричне відділення.

Через 5-6 днів обстежень цей діагноз не підтвердився і ОСОБА_3 був виписаний з лікарні. Точних деталей вона не пригадує, але ОСОБА_3 давав свою згоду на медобстеження у психлікарні;

-свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що є лікарем-психіатром Підволочиської райлікарні з 1998 року. ОСОБА_3 не знає, але у 2007р. він був поставлений на облік з розладом адаптації на основі виписки, направленої їм Тернопільським обласним психоневрологічним диспансером. Через рік його було знято з обліку згідно інструкції як особу, яка протягом цього часу не зверталася у лікувальний заклад та не проходила відповідного обстеження і лікування.

Свідок також пояснила, що направлення з району в обласні лікувальні заклади, в даному випадку психіатричний диспансер, дає лікар-психіатр, що передбачено Законом України «Про психіатричну допомогу». Міліція надає допомогу при особливо складних випадках, однак супровід лікаря-психіатра є обов'язковим, чого зроблено не було;

- свідок ОСОБА_9 пояснила, що є доцентом кафедри психіатрії Тернопільського медичного університету. Що стосується ОСОБА_3, то вона його консультувала орієнтовно у 2006 році з приводу емоційних розладів та адаптації, однак офіційно як хворого не вела і лікування не призначала, за виключенням деяких заспокійливих засобів, які можна придбати і без рецепта. Також свідок пояснила, що жодних діагнозів ОСОБА_3 не ставила, в тому числі не спілкувалася з ОСОБА_4 і не говорила йому, що ОСОБА_3 потребує лікування з приводу шизоїдних розладів.

Як член консультаційної комісії вона приймала участь в обстеженні ОСОБА_3 у 2007 р. і погоджується з діагнозом - розлад адаптації у акцентуйованої особи станом на час огляду;

- свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що є завідувачем 7-го відділення Тернопільської обласної психоневрологічної лікарні. 11.06.2007р. зустрівся, як лікуючий лікар, з ОСОБА_3 у вказаному відділенні. З історії хвороби вияснив, що хворий поступив 08.06.07р. за направленням лікаря-хірурга Скалатської райлікарні. Госпіталізувала його лікар ОСОБА_7 та вказала діагноз: «маячно-депресивний психоз», що не відповідає класифікації захворювань. Засумнівавшись у відповідності записів, вирішив сам розібратися і призначив клінічне пато-психологічне обстеження. На слідуючий день хворий був представлений на медкомісію. В результаті комісія прийшла до висновку, що у ОСОБА_3 є проблеми у сім'ї - образи та конфлікти з дружиною, її батьками,- і поставила діагноз: « розлад адаптації на

ситуацію», що може тривати певний час, а тому було вирішено виписати його, оскільки

4

підстав для його перебування у лікувальному закладі не було;

- свідок ОСОБА_11 пояснив, що працює у Підволочиському РВ УМВСУ в Тернопільській області з 1998р. 08.06.2007р. від ОСОБА_6 надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_3 веде себе неадекватно, погрожує їй фізичною розправою, а тому він, як черговий по Підволочиському РВ міліції, дав команду дільничному інспектору – Лучко Р.Р. розібратися на місці в ситуації. Хто направив наряд міліції для супроводу ОСОБА_3 у лікувальний заклад йому невідомо, однак, він роз'яснив дільничному порядок супроводу особи, що веде себе неадекватно, у психіатричний заклад.

- свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 з 1995р. по 2007 рік. З 2000р. по 2007р. вони перебували у США, там у них народилася дитина і у ОСОБА_3 появилася агресія до неї. У квітні 2007р. вона забрала дитину і повернулася в Україну до батьків. Через 7-10 днів повернувся і ОСОБА_3 У травні 2007р. вона разом з ОСОБА_3 були на консультації в ТОККПНЛ, де лікар ОСОБА_9 виписала йому якісь таблетки від нервових зривів.

08.06.2007р., знаходячись у м. Скалат ОСОБА_3 вчинив скандал і вона зателефонувала у Підволочиський РВ міліції, щоби прислали наряд міліції для вжиття заходів до ОСОБА_3

Для забезпечення вказаних заходів батько - ОСОБА_4, як лікар-хірург, пішов у лікарню, виписав направлення на госпіталізацію ОСОБА_3 у психіатричну лікарню. Після цього вона разом з працівниками міліції на підставі вказаного направлення доставили ОСОБА_3 до ТОККПНЛ, де він був поміщений у 7-е відділення закритого типу.

В судовому слідстві також оголошено і проаналізовано такі докази по справі:

- 01.12.2007р. ОСОБА_3 звернувся із заявою на ім'я прокурора Підволочиського району, у якій вказує на те, що його колишня дружина ОСОБА_6 та її батько ОСОБА_4 - лікар Скалатської районної лікарні №2, перебуваючи у змові, незаконно направили його у ТОККПНЛ, не маючи на те ніяких підстав та відповідної кваліфікації лікаря цього профілю, захистити його від нападок з боку його колишньої дружини та її родичів і дати оцінку незаконних дій лікаря ОСОБА_4 щодо видачі направлення на лікування в Тернопільську психоневрологічну лікарню.

/ а.с.9/;

- згідно направлення в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню – психіатричне відділення на стаціонарне лікування ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 з діагнозом «маніакально-депресивний синдром» від 08.06.2007р., воно ніби-то зареєстровано у Скалатській райлікарні №2 за підписом ОСОБА_4, хоча реальної реєстрації не було, що ствердив сам підсудний в ході судового слідства та в суді. / а.с.28/;

- згідно журналу реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються, Підволочиського РВ УМВС за № 655 від 08.06.2007р. о 17 год 30 хв. по телефону ОСОБА_6, мешканка м. Скалат вул. Вишневецького, 26 повідомила про те, що її чоловік ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Скалат вул. Стадіонна, 35 погрожує їй фізичною розправою. Вжито заходи – 17 год. 35 хв. - доручено ДІМ ОСОБА_12 вжити заходів.

/а.с.283/;

- з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.06.2007р. Підволочиського РВ УМВСУ в Тернопільській області встановлено, що за повідомленням ОСОБА_6 Підволочиським РВ УМВС про вчинення сімейного скандалу ОСОБА_3, близько 11 год. в м. Скалат вул. Вишневецького,26 було проведено перевірку даного факту, який частково підтвердився, однак неадекватної поведінки чи загрози здоров'ю самого ОСОБА_3 або іншим особам не встановлено,, а тому підстав для порушення кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ст. 296 КК України, не знайдено.

Також, у вказаній постанові зазначено, що 08.06.2007р. ОСОБА_3 ОСОБА_5 просить Підволочиський РВ не проводити перевірку по її заяві від 08.06.2007р. щодо дій ОСОБА_3

ОСОБА_13, оскільки вона не має до нього ніяких претензій, а сам він поміщений

5

08.06.2007р. у закрите відділення Тернопільської психоневрологічної лікарні.

/а.с.38/;

- заява ОСОБА_6 на ім'я начальника Підволочиського РВ міліції від 08.06.2007р. про недоцільність проведення перевірки дій ОСОБА_3 08.06.2007р., оскільки останнього вона спільно з працівниками міліції помістили в Тернопільську психоневрологічну лікарню.

/ а.с.41/;

-згідно висновку №737 почеркознавчого дослідження від 24.04.2008р. Тернопільського ВКНДІСЕ - три підписи від імені ОСОБА_3 у медичній карті №04156/201 у розділі «усвідомлена інформована згода( чи незгода)» виконано ОСОБА_3

Вказані підписи виконані під впливом збиваючих факторів, серед яких незвична та незручна поза( імовірно, стоячи), незвичне положення приладів письма, а також незвичний внутрішній стан (імовірно, психо-фізичне збудження). Ознак, виконання підписів у стані алкогольного сп'яніння не виявлено.

/ а.с.69-75/;

- згідно висновку експерта № 471 від 09.09.2008р.- дати відповідь: «ким - ОСОБА_3 чи іншою особою виконано підписи від імені ОСОБА_3 у розділі «Усвідомлена інформаційна згода (чи незгода)» медичної карти №04156/201 стаціонарного хворого ОСОБА_3?» не представляється можливим через відсутність у розпорядженні експерта зразків підпису, а саме відсутність вільних зразків підпису ОСОБА_3 ( згідно методичних рекомендацій щодо вимог порівняльного матеріалу для почеркознавчого дослідження у якості вільних зразків повинно бути не менше 10 підписів).

При досліджуванні підписи від імені ОСОБА_3 у розділі «Усвідомлена інформована згода (чи незгода)» у медичній карті № 04156/201 виконані під впливом «збиваючих» факторів (зовнішніх і внутрішніх ), до яких можна віднести, ймовірніше за все, незвичайні умови письма (незручна поза виконавця, необхідністю виконання підписів у швидкому темпі, тощо), а також , ймовірно, незвичний психофізіологічний стан виконавця, зокрема, - стан природного емоційного збудження, хвилювання.

/ а.с.148-153/;

- згідно повідомлення Підволочиської КЦРЛ № 215 від 23.05.2008р. ОСОБА_3 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не знаходиться.

/ а.с.104/;

- згідно довідки Скалатської КРЛ № 101 від 28.05.2008р. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 працює на посаді лікаря-хірурга з 01.08.1978 р. (наказ № 114 п.2 від 24.07.1978р.).

/ а.с.107/;

- згідно посадової інструкції лікаря-хірурга ОСОБА_4, серед інших прав (п.3.4.), має право залучати лікарів інших спеціальностей до проведення консультацій хворим.

/а.с.108-110/;

- як встановлено з пояснень ОСОБА_4 в ході досудового слідства, він 08.06.2007р. знаходився вдома у м.Скалат, але на прохання дочки ОСОБА_6 пішов на роботу - в лікарню м.Скалат, виписав направлення на стаціонарне лікування у Тернопільську психоневрологічну лікарню ОСОБА_3, однак, не реєстрував його у журналі направлень. Повернувшись додому, передав це направлення дочці чи працівникові міліції, який супроводжував ОСОБА_3 до лікувального закладу. У вказаному направленні він поставив діагноз: «маніакально-депресивний синдром».

Також у вказаному поясненні ОСОБА_4 зазначив, що порушив вимоги Закону України «Про психіатричну допомогу» і готовий понести за це заслужене покарання.

/а.с.60-62/;

- згідно акта комплексної психолого-психіатричної експертизи №8 від 17.09.2008р. ОСОБА_3 на момент поміщення його в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню психічним захворюванням не страждав, а виявляв розлад адаптації у акцентуйованої особи, за медичною документацією.

6

Пацієнти з такими розладами можуть бути госпіталізовані в психіатричну лікарню тільки за усвідомленою згодою, згідно ст. 13 Закону України «Про психіатричну допомогу», яка є в історії хвороби за №04156/201 за 2007 р. з Тернопільської обласної комунальної психоневрологічної лікарні, що засвідчено підписом. Так як підекспертний від подальшого лікування та обстеження відмовився, то 12.06.2007р. був оглянутий комісією лікарів і виписаний з лікарні, так як не потребував примусового лікування.

ОСОБА_3 на сьогоднішній час будь-якими психічними захворюваннями не страждає. ОСОБА_3 за своїм психічним станом здатний правильно сприймати факти, що мають доказове значення, і давати показання по них.

ОСОБА_3 за своїм психічним станом міг розуміти характер і значення протиправних дій, скоєних проти нього.

/ а.с. 134-140/;

Враховуючи те, що в ході досудового слідства проводилися дві процесуальні дії на підставі одних і тих же доказів – три зразки підпису ОСОБА_3, а саме:

1) висновок № 737 почеркознавчого дослідження від 24.04.2008р., за результатами якого зазаначено, що три підписи від імені ОСОБА_3 у медичній карті №04156/201 у розділі «Усвідомлена інформована згода (чи незгода)» виконано ОСОБА_3;

2)висновок експерта № 471 від 09.09.2008р., згідно якого дати відповідь: «ким - ОСОБА_3 чи іншою особою – виконано підписи від імені ОСОБА_3 у розділі «Усвідомлена інформаційна згода(чи незгода)» у медичній карті №04156/201 стаціонарного хворого ОСОБА_3?» не представляється можливим через відсутність у розпорядженні експерта зразків підпису, а саме відсутність вільних зразків підпису ОСОБА_3 ( згідно методичних рекомендацій щодо вимог порівняльного матеріалу для почеркознавчого дослідження у якості вільних зразків повинно бути не менше 10 підписів), які протирічать один-одному (висновки експертиз), суд не може брати до уваги висновок №737 від 24.04.2008р., оскільки він проведений з порушенням вимог (методичних рекомендацій для такого типу експертиз, які вказують на необхідність мінімуму – 10 зразків вільного підпису особи, а в наявності три підписи);

Крім цього, потерпілий ОСОБА_3 дає покази суду, що даний медичний документ сфабриковано, оскільки йому не роз'яснили в лікувальному закладі, який саме документ необхідно підписати.

Таким чином, сукупність проаналізованих судом доказів дають підстави вважати, що підсудний ОСОБА_4, працюючи на посаді лікаря-хірурга Скалатської райлікарні, не будучи службовою особою та ургентним лікарем 08.06.2007р., самовільно видав направлення на стаціонарне лікування в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню щодо психічно здорової особи ОСОБА_3, поставивши у даному направленні діагноз «маніакально-депресивний синдром», що послужило підставою для працівників Підволочиського РВ УМВУ в Тернопільській області забезпечити примусовий супровід ОСОБА_3 до психіатричного закладу, а в подальшому госпіталізацію останнього у 7-е закрите відділення лікарні.

Вказані дії ОСОБА_4 були оспорені ОСОБА_3 у прокуратуру Підволочиського району та за результатами перевірки порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ознаками злочинів передбачених ч.1 ст.366, ч.1 ст.365, ч.1 ст.151 КК України.

Такими діями підсудного ОСОБА_4 було заподіяно значної шкоди інтересам потерпілого ОСОБА_3, на що останній вказав як у своїй заяві на ім'я прокурора, так і в ході судового слідства, зазначивши, що поніс моральні страждання, оскільки підсудний, вказавши у направленні діагноз «маніакально-депресивний синдром» , поставив під сумнів його психічне здоров'я перед рідними та близькими, а також залучив працівників міліції для

його примусового супроводу в психіатричний заклад.

Враховуючи наведене, суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_4 слід перекваліфіку-

7

вати із ч.1 ст.366, ч.1 ст.365, ч.1 ст.151 КК України на ст. 356 КК України.- як самоправство, тобто, самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином, що заподіяло значної шкоди інтересам громадянина.

З такою кваліфікацією дій підсудного - ст.356 КК України, погоджується і державне обвинувачення, оскільки 30.06.2009 р. прокурором було винесено постанову про зміну обвинувачення підсудному ОСОБА_4

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання, а саме: позитивні характеристики за місцем роботи та проживання, ряд хвороб, які є у підсудного, а тому призначити йому покарання відповідно до санкції ст.356 КК України у виді штрафу, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Судові витрати: 941 грн. 53 коп. за проведення почеркознавчої експертизи №471 від 09.09.2008р. стягнути з ОСОБА_4 в користь експертної установи (реквізити на а.с. 147).

Речові докази по справі: медична карта №04156/201 стаціонарного хворого на 22 арк.(оригінал) – повернути в лікувальну установу ТОККПНЛ, а копію долучити до матеріалів кримінальної справи №1-8/09р.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст. 356 КК України і призначити покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Судові витрати: 941 грн. 53 коп. за проведення почеркознавчої експертизи №471 від 09.09.2008р. стягнути з ОСОБА_4 в користь експертної установи – Управління Держказначейства Хмельницької області р/р № 35228001000040, МФО 815013, код №25575309 для зарахування НДЕКЦ при УМВСУ в Хмельницькій області на рахунок № 100105022034-23 – з приміткою «за дослідження».

Речові докази по справі: медична карта №04156/201 стаціонарного хворого на 22 арк.(оригінал) – повернути в лікувальну установу ТОККПНЛ, а копію медичної карти долучити до матеріалів кримінальної справи №1-8/09р.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Головуючий: