Court ruling № 59378259, 27.07.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" липня 2016 р. м.Київ К/800/31983/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),

судді Горбатюк С.А.,

Мороз Л.Л.,

секретар судового засідання - Корінець Ю.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2, його представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - Шейн М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київській області, в якому просив визнати неправомірними дії відповідача та зобов'язати підтвердити науковий стаж на підставі наявних підтверджуючих документів: наказів, звернень, протоколів, авторських свідоцтв, довідок, службової характеристики, та призначити наукову пенсію у відповідності до діючого на той час Закону України від 13 грудня 1991 року №1977-ХІІ «Про наукову і наукову технічну діяльність», Закону України від 16 квітня 2000 року №1646-III «Про внесення змін до Закону «Про наукову і науково-технічну діяльність», постанови Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2000 року №1191, без уточнюючої довідки підприємства ВАТ «Ірпіньмаш»; зобов'язати зарахувати до наукового стажу період здійснення наукової та науково-технічної діяльності на посаді головного конструктора ВАТ «Ірпіньмаш» в період з 15 жовтня 1963 року по 26 листопада 1974 року та здійснити перерахунок наукової пенсії з урахуванням періоду його наукової роботи з 15 жовтня 1963 року по 26 листопада 1974 року. Крім того, позивач просив поновити строк звернення до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виконання ним наукової та науково-технічної діяльності підтверджується записами у трудовій книжці, а тому вимога відповідача про надання уточнюючої довідки є неправомірною.

Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати судові рішення, прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Управління Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київській області проти задоволення касаційної скарги заперечує, просить відмовити у її задоволенні, судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представника та представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Прийняті судами у даній справі рішення вищенаведеним вимогам не відповідають, висновки судів по суті спору є передчасними, зробленими без належного, повного та всебічного з'ясування обставин справи, при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області, з 13 лютого 2001 року йому призначена пенсія за віком як науковому працівнику у відповідності до поданої ним заяви та Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність».

При цьому, судами зазначено, що при призначенні позивачу пенсії 13 лютого 2001 року за віком як науковому працівнику, позивачу не було враховано при обчисленні стажу наукового працівника роботу на посаді головного конструктора ВАТ «Ірпіньмаш» в період з 15 жовтня 1963 року по 26 листопада 1974 року, що не відповідає фактичним обставинам, оскільки позивач з 2001 року отримував наукову пенсію з включенням спірного періоду з 15 жовтня 1963 року по 26 листопада 1974 року до наукового стажу, а у 2004 році, з набранням чинності нової редакції Закону України «Про наукову і науково їх нічну діяльність», Управлінням Пенсійного фонду м.Ірпеня для підтвердження наукового стажу витребувано уточнюючу довідку з місця роботи з посиланням на постанову КМУ від 04 березня 2004 року № 257, обставини щодо подальшого відкликання якої ВАТ «Ірпіньмаш» і пов'язані з предметом спору у даній справі.

На вимогу Управлінні Пенсійного фонду України в м.Ірпені Київської області відкритим акціонерним товариством «Ірпіньмаш» було надано уточнюючу довідку від 09 червня 2004 року №396 про те, що ОСОБА_2 з 15 жовтня 1963 року по 26 листопада 1974 року працював на ВАТ «Ірпіньмаш» на посаді головного конструктора, виконуючи відповідно до посадових обов'язків науково-технічну роботу.

Листом від 04 листопада 2009 року №235 за підписом голови правління ВАТ «Ірпіньмаш», вказану уточнюючу довідку від 09 червня 2004 року №396 відкликано і Управлінням Пенсійного фонду в м.Ірпені позивачу проведено перерахунок пенсії та обраховано стаж наукової роботи без врахування періоду з 15 жовтня 1963 року по 26 листопада 1974 року.

При винесенні рішень про відмову у задоволенні позовних вимог суди виходили із необґрунтованості позовних вимог, оскільки стаж наукової роботи може бути зарахований лише на підставі довідки про уточнюючий характер роботи.

Правовий статус наукового працівника, його пенсійне забезпечення та соціальний захист визначено Законом України «Про наукову і наукову технічну діяльність» (далі Закон № 1977-ХІІ).

Згідно ст.1 Закону № 1977-ХІІ науковий працівник це вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору професійно займається науковою, науково-технічною, науково-організаційною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію незалежно від наявності наукового ступеня або вченого звання, підтверджену результатами атестації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1977-XII держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів. Пенсія науковому працівнику призначається при досягненні пенсійного віку.

Згідно ст.22-1 Закону №1977-XII посадами наукових працівників наукових установ та організацій (їх філіалів, відділень тощо) є: керівник (президент, генеральний директор, генеральний конструктор, директор, начальник); заступник керівника (віце-президент, заступники генерального директора, генерального конструктора, директора, начальника) з наукової роботи; академік-секретар (його заступники);головний учений секретар, учений секретар (їх заступники); керівник (завідувач) та заступники керівника (завідувача) наукового підрозділу (відділу, лабораторії, сектору, бюро, групи); головний конструктор, головний інженер, головний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу та їх заступники; провідний конструктор, провідний інженер, провідний технолог з основного напряму діяльності наукової установи, організації, закладу; головний науковий співробітник; провідний науковий співробітник;старший науковий співробітник; науковий співробітник; науковий співробітник-консультант; молодший науковий співробітник; докторант. До наукових працівників належать також особи, які мають науковий ступінь і працюють за спеціальністю відповідно до групи спеціальностей галузі науки, з якої присуджено науковий ступінь.

Кабінет Міністрів України постановою від 04 березня 2004 року № 257 затвердив Перелік посад наукових працівників, класифікація посад у якому здійснена на основі виокремлення груп посад наукових (науково-педагогічних) працівників залежно від підприємства, установи, організації, у яких відповідні категорії осіб працювали: Президія Національної академії наук, Українська академія аграрних наук, Академія медичних наук, Академія педагогічних наук, Академія правових наук, Академія мистецтв, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, наукові підрозділи у їхньому складі, наукові установи та організації (їх філіали, відділення тощо), підприємства, установи, організації, не зазначені у пунктах 1 - 3 цього Переліку.

Отже, при вирішенні питання щодо зарахування стажу роботи позивача на посаді головного конструктора ВАТ «Ірпіньмаш» в період з 15 жовтня 1963 року по 26 листопада 1974 року судам слід з'ясувати, чи займались ВАТ «Ірпіньмаш» або його працівники за відповідними посадами науковою діяльністю та для встановлення зазначених обставин у порядку ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України слід залучити ВАТ «Ірпіньмаш». Крім цього, права, обов'язки та інтереси останнього можуть зачіпатися прийнятим у справі рішенням з урахуванням положень ст.24 Закону №1977-XII та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Судами попередніх інстанцій не з'ясовано, чи є лист про відкликання уточнюючої довідки підставою для припинення виплати пенсії у відповідності до ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як і не встановлено та не досліджено обставин, які слугували підставою для видачі вказаної довідки та первинні документи, на підставі яких така довідка видавалася.

Також, згідно вимог адміністративного позову, позивач просить суд поновити строк звернення до суду, при цьому не вказує період, за який просить здійснити перерахунок пенсії.

У відповідності з ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оскільки судами порушені вимоги щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності та обґрунтованості і таке неправильне вирішення справи не може бути усунено судом касаційної інстанції, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду судам слід врахувати вищенаведене та, уточнивши позовні вимоги, прийняти обґрунтоване та законне рішення за результатами повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності до вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 17 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді