№ 59176049, 14.09.2015, Luhansk Regional Court of Appeal

Справа № 426/4557/15-п

Провадження № 33/782/70/15

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області Молчанов О.О., за участі прокурора Ніколаєва І.О., адвоката Іванова О.Ю., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 5 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 5 серпня 2015 року ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 2550 грн.

В постанові зазначено, що 14 липня 2015 року в пункті пропуску «Гоптівка» прикордонним нарядом «Перевірка документів» під час здійснення прикордонного контролю, було виявлено і затримано громадянина України ОСОБА_3, який 13 липня 2015 незаконно без дозволу відповідних органів влади перетнув державний кордон України через закритий ППр «Ізварине» на автомобілі «Бентлі», реєстраційний номер НОМЕР_1, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04 листопада 1991 року і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вважає постанову суду незаконною та необґрунтованою. Вказує, що не був належним чином повідомлений судом про дату та час розгляду справи, у зв'язку з чим позбавлений можливості з'явитися у судове засідання та реалізувати право на захист. Дізнатися дату засідання телефоном йому також не вдалося. Заяви на адресу суду з проханням розглядати справу без його участі та про відмову від послуг захисника було написано під тиском. Вказує, що суд в постанові не навів мотивів, на підставі яких доказів він встановив факт перетину кордону поза пунктом пропуску. Не погоджується з тим, що державний кордон він перетнув незаконно, вказуючи, що перед тим, як виїхати через ППр "Ізварине", перевіряв в мережі Інтернет інформацію стосовно того, які пункти пропуску в Луганській області є діючими. Зазначає, що сам пересвідчився, що ППр "Ізварине" є діючим, оскільки в нього в спеціально обладнаному пункті пропуску перевірили документи, оглянули автомобіль в такий же спосіб, як це зроблено було на ППр "Гоптівка", після чого він перетнув російський кордон в спеціально обладнаному пункту пропуску і де до нього прикордонники не пред'явили жодних претензій з приводу незаконного перетину кордону з української сторони. Вказує, що на ППр "Гоптівка" його затримали без складання протоколу затримання, тримали більше трьох годин без повідомлення про це прокурора та залякували. Пояснення він писав під диктовку працівника прикордонної служби, перебуваючи під психологічним тиском та у стані душевного хвилювання і розгубленості. Дати вільні пояснення йому ніхто не пропонував, інакше він виклав би всі свої пояснення в зрозумілих, притаманних саме йому висловах та реченнях та з подробицями, які вважає важливими. Вказує, що ні суд в своїй постанові, ні прикордонна служба в протоколі не послались на конкретне оприлюднене рішення Кабінету Міністрів України, яке він порушив. Вважає, що не вчинив жодної дії, за яку передбачена адміністративна відповідальність за ст. 204-1 КУпАП, чи яка за ст. 9 Закону України «Про державний кордон» може бути розцінена як порушення державного кордону. Просить скасувати постанову та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, який в судовому засіданні пояснив, що 13 липня 2015 року він разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на автомобілі поїхав на КПП Артемівська для того, щоб проїхати на контрольовану Україною територію. Коли туди під'їхали, почули стрілянину та вибухи, а тому, злякавшись за своє життя, повернули назад. У цей час ОСОБА_4 зателефонували з дому та повідомили, що до них приходили якісь озброєні люди, вимагали повідомити, де вони знаходиться, після чого він зрозумів, що повертатися додому небезпечно і, з'ясувавши через мережу Інтернет наявність інших шляхів виїзду з території АТО в Луганській області відомості про діючий на Україні КПП «Ізварине», дійшли висновку, що самий безпечний на той момент шлях потрапити на контрольовану Україною територію - це виїхати через вказаний КПП на територію Росії, а звідти вже повернутися до України, що їми і було зроблено. Раніше він ніколи не перетинав кордон України, тому вважав, що у Інтернеті міститься достовірна інформація. При цьому при виїзді до Росії на КПП «Ізварине» до нього ніяких претензій ніким не пред'являлося, ніхто не повідомив, що цей пункт не контролюється Україною, а про те, що особи, які пропускали його через цей пункт не є повноважними особами, йому відомо не було. Вважав, що оскільки в Інтернеті цей КПП значиться діючим, перетинання кордону тут є законним, він діяв в стані крайньої необхідності, оскільки небезпека загрожувала йому та майну, як в м.Луганську, так і при спробі виїзду на територію контрольовану ЗСУ через пункт пропуску Артемівськ.

Свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона працює в родині ОСОБА_4, 13 липня 2015 року за відсутності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до них додому приходили озброєні люди та питали, де знаходяться ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вона сприйняла цю загрозу як реальну небезпеку, про що повідомила ОСОБА_4 У той день ОСОБА_4 та його друзі додому не повернулися, пізніше вона дізналася, що у ОСОБА_3 працівники митниці відібрали автомобіль. Вважає, що існувала реальна загроза їх життю.

Свідок ОСОБА_4 пояснив, що вони з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 домовилися виїхати з м. Луганська, поїхали у бік Артемівська, проте почули там стрілянину. У цей час його хатня працівниця повідомила, що до них додому приходили озброєні люди та питали, де знаходяться ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вона сприйняла цю загрозу як реальну небезпеку. Щоб не наражатися на небезпеку вони вирішили їхати через пункт пропуску «Ізварине», який значився в мережі Інтернет як діючий, виїхавши через вказаний КПП на територію Росії, а звідти вже повернутися до України. Вказує, що перетин кордону вони здійснили, оскільки побоювалися за своє життя та безпеку, сприймали цю загрозу реальною.

Свідок ОСОБА_5 надав аналогічні пояснення, вказуючи, що 13 липня 2015 року вони з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 домовилися виїхати з м. Луганська, поїхали у бік Артемівська, проте почули там стрілянину. У цей час ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_6 та повідомила, що до них додому приходили озброєні люди та питали, де знаходяться ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вона сприйняла цю загрозу як реальну небезпеку, тому, щоб не наражатися на небезпеку вирішили їхати через пункт пропуску «Ізварине», який значився в мережі Інтернет як діючий, виїхавши через вказаний КПП на територію Росії, а звідти вже повернутися до України. Вказує, що перетин кордону вони здійснили, оскільки побоювалися за своє життя та безпеку, сприймали цю загрозу реальною.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши прокурора Ніколаєва І.О., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та пояснив, що загроза життю була, проте ОСОБА_3 не перевірив, чи вона була реальною, адвоката Іванова О.Ю., який підтримав апеляційну скаргу, пояснивши, що склад адміністративного правопорушення відсутній, у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_3 прямого умислу на порушення порядку перетинання державного кордону, вважає, що останній діяв у стані крайньої необхідності, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Об'єктом правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП є суспільні відносини у сфері захисту та охорони державного кордону України. Зазначені відносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державний кордон України» та іншими нормативно-правовими актами.

З об'єктивної сторони передбачене ст. 204-1 КУпАП правопорушення полягає у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Суб'єктивний склад правопорушення передбаченого ст.204-1 КупАП. характеризується прямим умислом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» не є порушеннями правил перетинання державного кордону України вимушене перетинання державного кордону особами, транспортними засобами на суші, заходження іноземних невійськових суден і військових кораблів у територіальне море та внутрішні води України, вимушений вліт повітряних суден та інших літальних апаратів, вчинені в стані крайньої необхідності, а також за інших вимушених обставин.

Суд вважає покази ОСОБА_3 достовірними, оскільки вони підтверджуються показами свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, і приймає їх за основу.

Суд враховує, що проведення антитерористичної операції на території Луганська і Луганської області обумовлюється існуванням загрози життю, здоров'ю та майну населення цих територій і виходить з того, що ОСОБА_3 був змушений здійснити перетинання державного кордону України на автомобілі через погрозу його життю, майну у зв'язку з бойовими діями, і іншим способом виїхати із Луганської області не мав можливості, а тому вважає, що наведене свідчить, що останній вчинив вимушене перетинання державного кордону, перебуваючи в стані крайньої необхідності.

За таких обставин дії ОСОБА_3 не охоплюються диспозицією ст. 204-1 КУпАП, а тому не містять складу даного правопорушення.

Як вбачається зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинені, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.ст. 33, 245, 280 КУпАП не вжито заходів до своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення та необґрунтовано зроблено висновок про наявність в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 289, 247, 294 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 5 серпня 2015 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.204-1 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: