№ 58950160, 13.07.2016, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 910/31518/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П.- головуючого (доповідач), Мачульського Г.М., Полянського А.Г.,розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_4на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 16.03.2016у справі№ 910/31518/15 Господарського суду м. Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТО"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Д"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4провизнання договору недійсним за участю представників сторін:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

третьої особи: ОСОБА_5 (представник за дов. від 18.01.2016 №27)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФІНІТО" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Оріон-Д" про визнання договору недійсним.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача, договір купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 16.04.2014 укладено під впливом обману, а отже він підлягає визнанню недійсним.

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.01.2016 у справі №910/31518/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується відсутність наміру у відповідача здійснювати оплату вартості нежитлового приміщення, яке було предметом спірного Договору купівлі - продажу, що мала істотне значення, оскільки стосувалася прав та обов'язків покупця за Договором, а також вчинення відповідачем дій щодо утруднення захисту позивачем своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить змінити постанову суду апеляційної інстанції з даної справи доповнивши її мотивувальну частину наступними положеннями: "ОСОБА_6, яка придбала майно за договором купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 31.07.2014 року, є пов'язаною особою з відповідачем у даній справі, оскільки певний час працювала в ТОВ "Торговий дім "Оріон-Д", що належить до сфери корпоративних інтересів відповідача та отримувала заробітну плату, що підтверджується відповідною довідкою ДПІ в м. Сумах №2941 від 31.03.2015 року.", мотивуючи скарги доводами про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.04.2014 між ТОВ "ІНФІНІТО" (продавцем) та ТОВ "Торговий дім "Оріон-Д" (покупцем) укладено договір купівлі - продажу частки нежитлового приміщення 83/100, загальною площею 4343.7 м.кв. за адресою: АДРЕСА_1, який посвідчено приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Нагорною Н.В. та зареєстрований за р.н. 2757, 2758 (надалі - Договір купівлі - продажу).

Пунктом 2.2. Договору купівлі-продажу частки нежитлового приміщення від 16.04.2014 встановлено, що продаж майна за домовленістю сторін вчиняється за 682 030 грн. 00 коп. (що буде конвертовано в ЄВРО еквівалентно на день оплати за курсом НБУ), які покупець зобов'язується перерахувати на поточний рахунок продавця протягом трьох місяців з дня підписання даного договору, але не пізніше шістнадцятого липня дві тисячі чотирнадцятого року. Оплата може здійснюватись повністю та/або частками. Граничний строк оплати за договором був встановлений 16 липня 2014.

Судом встановлено недоведеність відповідачем здійснення оплати вартості майна, яке було предметом зазначеного Договору купівлі - продажу.

Згідно п. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України договором є погоджена дія двох або більше сторін спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частини).

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 230 Цивільного кодексу України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджується відсутність наміру у відповідача здійснювати оплату вартості нежитлового приміщення, яке було предметом спірного Договору купівлі - продажу, що мала істотне значення, оскільки стосувалася прав та обов'язків покупця за Договором, а також вчинення відповідачем дій щодо утруднення захисту позивачем своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оскаржуючи судові рішення у даній справі, третя особа, не заперечуючи висновок суду попередніх інстанцій щодо недійсності договору купівлі-продажу від 16.04.2014 в силу обману продавця при його укладанні, все ж стверджує про порушення судом апеляційної інстанції вимог ст. 230 ЦК України, ст. 4-7, 43 ГПК України, параграф 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на справедливий судовий розгляд, оскільки судом не визначено одну з обставин, яка в тому числі доводить факт обману при укладенні спірного договору купівлі-продажу, а саме здійснення перепродажу майна пов'язаним особам з метою уникнення майнової відповідальності, про що скаржник і просить доповнити мотивувальну частину постанови.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на зазначене та враховуючи положення наведеної норми процесуального права, колегія відмовляє в задоволенні касаційної скарги, вимоги якої зводяться до зміни оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції шляхом доповнення її мотивувальної частини новими обставинами, правом встановлення яких касаційна інстанція не наділена.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 у справі № 910/31518/15 залишити без змін.

Головуючий суддя: Г. П. Коробенко

Судді: Г.М. Мачульський

А.Г. Полянський