Court ruling № 58772016, 05.07.2016, Vinnytsia Regional Court of Appeal

Справа № 145/1310/15-ц Провадження № 22-ц/772/2003/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 5Доповідач Міхасішин І. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

Головуючого: Міхасішина І.В.

Суддів: Войтка Ю.Б., Стадника І.М.

За участю секретаря: Агеєвої Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 на рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Тиврівської районної державної адміністрації , про визнання права власності на ? частку квартири та земельні ділянки, -

встановила:

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Тиврівської районної державної адміністрації про визнання права власності на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, загальною вартістю 306271 грн. та на земельні ділянки, площею 0, 0537 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що посвідчується державним актом серія НОМЕР_2; площею 0, 0236 га, кадастровий номер НОМЕР_3, що посвідчується державним актом серія НОМЕР_4; площею 0,0062 га кадастровий номер НОМЕР_5, що посвідчується державним актом серії НОМЕР_6.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 1994 року по 2004 рік перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_8

Під час шлюбу вони купили квартиру АДРЕСА_1 та три земельні ділянки, призначені для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями, на яких розташована спірна квартира. Право власності на придбані об'єкти нерухомості було зареєстровано на ім'я ОСОБА_8.

Оскільки квартира та земельні ділянки нею та ОСОБА_8 придбані в шлюбі, то вони є спільною сумісною власністю подружжя і кожен з подружжя має право на ? ідеальну частку квартири та ? частку земельних ділянок відповідно до ст .22 КпШС України.

09 вересня 2005 року ОСОБА_8 продав їй належну йому ? частку квартири АДРЕСА_1, право на ? частки позивач зареєструвала в КП «ВООБТІ» 26.09.2012 р.

? ідеальну частку квартири, яка належала позивачу в спільній сумісній власності подружжя вона на своє ім'я не зареєструвала, в державному реєстрі речових прав на нерухомість право власності на ? частку квартири та земельні ділянки зареєстроване на ім'я ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер. Його дружина ОСОБА_3 звернулася до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після його смерті на користь своїх двох малолітніх дітей, які претендують на частку квартири та земельної ділянки, які належать їй в спільній частковій власності подружжя.

Оскільки право позивача на належну частку в спільному майні подружжя не визнається відповідачами, вона згідно ст. 392 ЦК України звернулася з позовом про визнання за нею права власності на ? частку квартири та ? частку вказаних земельних ділянок, які належить їй на праві спільної сумісної власності подружжя.

Інша ж ? частка земельних ділянок належить їй відповідно до вимог ст. 120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Рішенням Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? ідеальну частку квартири АДРЕСА_1, яка складається з тамбура 3-1, площею 1.1 кв.м., кладової 3-2, площею 1.1 кв.м., кухні - студії 3-3, площею 37.1 кв.м., коридору 3-4, площею 3.1 кв.м., санвузла 3-5, площею 6.3 кв.м., житлової кімнати 3-6, площею 12.4 кв. м., житлової кімнати 3-7, площею 18.2 кв.м, лоджії, площею 2.3 кв.м., тераси, площею 6.0 кв.м., загальною площею приміщень, підрахованою за формулою розрахунку площ 87.6 кв.м, загальною площею 79,3 кв.м., житловою 30,6 кв.м., допоміжною 48.7 кв.м., площею літніх приміщень 8.3 кв.м., а також підвальне приміщення VII, площею 38.9 мкв.м., тераса літ., «а5», площею 6.0 кв.м., ? частка сараю літ. «Б», гараж літ. «Б1», погріб літ «П/Б1», бесідка літ. «Д».

Визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частку земельної ділянки площею 0,0537 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована в АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, що посвідчується державним актом серія НОМЕР_2;

? частку земельної ділянки, площею 0,0236 га, кадастровий номер НОМЕР_3, яка розташована в АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, що посвідчується державним актом серія НОМЕР_4;

? частку земельної ділянки, площею 0,0062 га, кадастровий номер НОМЕР_5, яка розташована в АДРЕСА_1, призначена для будівництва та обслуговування жилого будинку, що посвідчується державним актом серії НОМЕР_7.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В свою чергу адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5- ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_10 апеляційну скаргу ОСОБА_2 підтримав, просив суд її задовольнити. Проти апеляційної скарги представника ОСОБА_3 -ОСОБА_9 заперечив.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 проти апеляційної скарги ОСОБА_2 заперечив, просив суд її відхилити, апеляційну скаргу в інтересах ОСОБА_3 підтримав з підстав зазначених в ній, просив суд її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_7 - не заперечував проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2, апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_11 просив відхилити.

Представник третьої особи - органу опіки та піклування Тиврівської районної державної адміністрації в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 17 червня 2016 року подав заяву про розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог , заявлених в суді першої інстанції дійшла висновку, що апеляційні скарги слід відхилити, виходячи з наступного.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі з 19 червня 1994 року по 07 квітня 2004 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян від 11.08.2015 року та свідоцтвом про розірвання шлюбу від серії НОМЕР_8 (а.с. 8,9).

Щодо відносин, які виникли до набрання чинності СК України 01.01.2004 року, застосовуються норми КпШС України 1969 року.

Відповідно до ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

За змістом ст. 28 КпШС України частки кожного із подружжя у спільній сумісній власності є рівними.

Під час шлюбу подружжям було придбано:

квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 31 січня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Тиврівської державної нотаріальної контори ОСОБА_12, зареєстровано в реєстрі за № 272 (а.с. 4).;

земельні ділянки площею 0,053 га кадастровий номер НОМЕР_9; площею 0,0236 га кадастровий номер НОМЕР_3 та площею 0,0062 га кадастровий номер НОМЕР_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, які розташовані АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВАЕ 063031 від 01 лютого 2003 року, посвідченого Тиврівською державною нотаріальною конторою, зареєстровано в реєстрі за № 299.

Право власності ОСОБА_8 на квартиру зареєстровано в КП « Вінницькому обласному бюро технічної інвентаризації» у реєстровій книзі №7 за реєстровим № 32/975 від 31.01.2003 року).

Однак реєстрація майна на ім'я одного з подружжя не зменшує обсяг прав на нього у другого.

07 квітня 2004 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано (а.с. 8).

09 вересня 2005 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Тиврівського районного нотаріального округу ОСОБА_13 , зареєстровано в реєстрі за № 1487, згідно якого ОСОБА_8 відчужив ОСОБА_2 ? частку квартири АДРЕСА_1 (а.с. 5).

Право власності ОСОБА_2 на ? частку даної квартири на підставі вказаного договору зареєстровано в КП «ВООБТІ» 26.09.2012 р. (а.с.7), що спростовує доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_2 не набула права власності на частину квартири , оскільки не відбулася державна реєстрація договору.

За змістом ст. 64 СК України (чинного на момент укладення договору купівлі-продажу) дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином було припинено право спільної сумісної власності подружжя спірну квартиру та у ОСОБА_2 виникло право приватної власності на квартиру в цілому з відповідними будівлями, розташованих на придбаних земельних ділянках.

На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки 19 червня 2006 року ОСОБА_8 видано Державні акти на право власності на земельні ділянки серії НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 (а.с. 16-18).

Та обставина, що Державні акти на право власності на земельні ділянки отримано іншим із подружжя після розірвання шлюбу не є підставою для позбавлення одного з подружжя права власності на частину майна, оскільки спірне майно придбано під час шлюбу за кошти подружжя, а отже, є об'єктом його спільної сумісної власності.

На необхідності встановлення факту спільності участі подружжя коштами або працею в набутті майна було наголошено також у висновку Верховного Суду України у постанові від 01.07.2015 року у справі № 6-612цс15.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть №364 від 21 травня 2015 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану с. Віла Франка де Шіра (а.с. 74).

Як вбачається із технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1, виготовленого КП «Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації» 25. 09.2012 року, що у 2006 році самочинно були переобладнані приміщення :3-2; 3-3;3-4;3-5;у 2008 році самочинно збудовані тераса літ. «а5», бесідка літ. «Д», які були прийняті до експлуатації на підставі Декларації ДАБКУ від 16 жовтня 2012 року (а.с. 12,13).

Згідно з приміткою до технічного паспорта до квартири належать : підвальне приміщення VII площею 38,9 кв.м., тераса літ. «а5» площею 6,0 кв.м., ? частка сараю літ. «Б»; гараж літ. «Б1»; погріб літ. «П/Б1», бесідка літ «Д», (а.с. 14).

Сторони у справі визнають, що зазначені переобладнання та споруди здійснила позивач ОСОБА_2 у 2006-2008 роках, тобто після розірвання шлюбу з ОСОБА_8

Згідно з ч.1 ст. 61 ЦПК України обставини , визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином, внаслідок здійснених позивачем ОСОБА_2 переобладнань та будівництва споруд, збільшилась загальна площа квартири з 77,9 кв.м. до 87, 6 кв.м., площа допоміжних приміщень , їх кількість та конфігурація.

За таких обставин, у позивача ОСОБА_2 виникло право власності на квартиру з допоміжними приміщеннями в цілому, право на ? частки з якої у неї виникло на підставі закону: ст.ст. 22, 28 КпШС України, а на іншу ? частки квартири - на підставі договору купівлі-продажу від 09 вересня 2005 року (а.с. 5)

Отже, висновок суду першої інстанції про визнання за ОСОБА_2 права на іншу ? частину спірної квартири, як такої, що придбана в шлюбі, є законним і обґрунтованим.

При вирішенні питання про визнання права власності на земельні ділянки, придбані в період шлюбу для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 , слід застосувати закон, що діяв на час спірних правовідносин.

Відчуження об'єктів нерухомого майна в період з 01 січня 2002 року по 20 червня 2007 року (під час дії ст. 120 ЗК України в редакції від 25.10.2001 року) не тягло автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під будівлями і спорудами. У таких випадках право власності на земельну ділянку або її частини могло переходити відповідно до ст. 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 р., згідно зі статтею 377 ЦК, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК Законом України від 27 квітня 2007 р. N 997-V ( 997-16 ) - і згідно зі статтею 120 ЗК, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для її обслуговування. (постанова Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 №7).

По справі встановлено і не заперечується сторонами, що належна ОСОБА_8 ? частки у кожній з трьох придбаних у шлюбі земельних ділянок не була предметом відчуження, як при купівлі-продажу ? частини квартири 09 вересня 2005 року, так і після.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівель та споруд визначається експертом з врахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання вимог ч.4 ст. 10 ЦПК України суд першої інстанції роз'яснив право позивача заявити клопотання про призначення відповідної судово-технічної експертизи та попередив про наслідки не вчинення зазначених процесуальних дій.

Проте таке клопотання позивачем заявлено не було.

Саме із цих підстав суд першої інстанції у цій частині вимог позов задовольнив частково.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що позивач пропустила трирічний строк позовної давності, встановлений ст. 72 СК України, згідно з якою до вимоги по поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки, не приймаються колегією суддів до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом та підставою позовних вимог ОСОБА_2 є визнання права власності на належну частку в спільному сумісному майні подружжя, та визнання права на майно, набуте на підставі ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, яке не визнається відповідачами, а не поділ спільного майна подружжя.

Відповідно до ст. 257, 261 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг якої починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки про порушення свого права на частку в спільному майні подружжя ОСОБА_2 дізналася після відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та звернення ОСОБА_3 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, із заявою про прийняття спадщини, перебіг строку позовної давності повинен обраховуватися з даного моменту, а не з дня розірвання шлюбу чи з 2006 року (після проведення переобладнань квартири), як зазначає відповідач.

За таких обставин, суд першої інстанції повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, з підстав, що позивач є власником ? частки спірної квартири та ? частки спірних земельних ділянок , як майна, нажитого подружжям за час шлюбу, інша ж ? частина спірних земельних ділянок належали ОСОБА_8, на які відкрилася спадщина, оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу квартири чинне на той час законодавство не передбачало автоматичного переходу права власності на земельну ділянку під цієї квартирою, угоди щодо відчуження ? частини земельної ділянки позивачу ОСОБА_8 не укладав, а позивачем не доведено , що частина земельної ділянки, яка зайнята спірною квартирою, господарськими будівлями та спорудами та частина земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування, перевищує розмір ? частин спірних земельних ділянок та становить повний фактичний розмір спірних земельних ділянок.

Враховуючи наведене, керуючись, ст. ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_4, ОСОБА_5 ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ І.В. Міхасішин

Судді: /підпис/ Ю.Б. Войтко

/підпис/ І.М. Стадник

Згідно з оригіналом: