Decision № 5860821, 17.09.2009, Commercial Court of Zaporizhzhia Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.09 Справа № 15/139/09

Суддя

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармако”, м. Київ, вул.. Тургенівська, 38

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, АДРЕСА_1

про стягнення 4853,41 грн. основного боргу за договором №157 від 22.02.2007р., 705,56 грн. пені, 145,60 грн. трьох відсотків річних та 478,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів

Суддя І.С. Горохов

Представники:

від позивача Дижавков В.Ю., дов. № 246 від 09.09.2009р.

від відповідача ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_2

Розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармако”, м. Київ до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м. Запоріжжя про стягнення 4853,41 грн. основного боргу за договором №157 від 22.02.2007р., 705,56 грн. пені, 145,60 грн. трьох відсотків річних та 478,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2009 порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 31.08.2009..

Розгляд справі відкладався в звязку з неявкою представника позивача.

За згодою представників сторін в судовому засіданні 17.09.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позов заявлено з тих підстав, що 22.02.2007 року ТОВ «Фармако»та СПД ОСОБА_2 укладено договір №157 про постачання товару. Відповідно до умов договору позивач зобовязався поставити товар, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити його вартість. Пунктом 3.1 договору визначено обовязок відповідача оплатити поставлений товар, в термін вказаний у видаткових накладних. Позивач зазначає, що взяті на себе зобовязання за договором виконав належним чином, а відповідач в порушення умов договору зобовязання щодо оплати отриманого товару не здійснив, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 4853,41 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 705,56 грн. пені, нарахованої за період з 30.10.2008р. по 15.05.2009р., 145,60 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. та 478,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за вказаний період часу.

Відповідач позовні вимоги визнав частково, у відзиві на позов зазначив, що зазначена заборгованість виникла в звязку зі скрутним матеріальним становищем підприємства. Відповідач заперечив проти стягнення з нього річних відсотків, втрат від інфляції грошових коштів та пені. В обґрунтування зазначив, що можливість нарахування пені, втрат від інфляції грошових коштів та процентів річних не передбачено договором.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив, що 22.02.2007 року ТОВ «Фармако»та СПД ОСОБА_2 укладено договір №157 про постачання товару. Відповідно до умов договору позивач зобовязався поставити товар, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити його вартість. Пунктом 3.1 договору визначено обовязок відповідача оплатити поставлений товар, в термін вказаний у видаткових накладних.

Як свідчать вивчені матеріали, згідно видаткових накладних на адресу відповідача поставлено товар на суму 6553,51 грн., відповідачем частково оплачено отриманий товар, внаслідок чого за ним склалася заборгованість в сумі 4853,41 грн.. Факт отримання відповідачем товару підтверджується його підписами у видаткових накладних та отримання товару не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Оскільки відповідач не надав суду доказів оплати за отриманий товар, суд вважає, що вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 4853,41 грн. обґрунтовані, підтверджені доданими розрахунками та матеріалами, підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення 145,60 грн. трьох відсотків річних, нарахованих за період з листопада 2008р. по квітень 2009р. та 478,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за вказаний період часу, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 705,56 грн. пені, нарахованої за період з 30.10.2008р. по 15.05.2009р.. В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилався на пункту 5.2 договору № 157 від 22.02.2007р., відповідно до якого за несвоєчасну оплату вартості отриманого товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р.. Суд знаходить вимоги такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»розмір неустойки повинен бути погоджений сторонами. Передбачений п. 5.2 договору розмір неустойки не можна визнати погодженим, так як сторони не визначили, подвійна облікова ставка НБУ встановлена на який період часу буде застосовуватися при нарахуванні неустойки, оскільки ця величина не є постійною.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача .

Керуючись ст.. 526 ЦК України, ст.. 193 ГК України, ст. ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фармако” (м. Київ, вул.. Тургенівська, 38, ЄДРПОУ 20037376) 4853,41 грн. основного боргу, 145,60 грн. трьох відсотків річних, 478,47 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 369,42 грн. судових витрат. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя І.С. Горохов

Рішення підписано 22.09.2009р.