Court ruling № 58579191, 21.06.2016, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №825/1788/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Чорної Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державної фінансової інспекції в Чернігівській області до Департаменту інвестиційного розвитку та капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту інвестиційного розвитку та капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації про стягнення до державного бюджету грошових коштів в сумі 165165,30 грн.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року закрито провадження у справі у зв'язку із неналежністю розгляду справи в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати ухвалу і направити справу для продовження розгляду.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю - доповідача про обставини справи, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з Департаменту інвестиційного розвитку та капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації до державного бюджету грошові кошти у сумі 165165,30 грн.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позовні вимоги стосуються стягнення збитків з суб'єкта владних повноважень, проте за відсутністю іншої вимоги про визнання протиправним рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, з якою може бути поєднано вимогу про стягнення збитків, то даний спір за своєю правовою природою не є публічно - правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміінстартивного судочинства.

Колегія суддів не погоджується із думкою суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Головними завданнями органу державного фінансового контролю відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» є, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір в установленому законодавством порядку, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі або суб'єкту контролю, то вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені у ході перевірки збитки.

Згідно матеріалів справи, Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Департаменту інвестиційного розвитку та капітального будівництва Чернігівської обласної державної адміністрації за період з 01.06.2012 по 31.08.2014, результати якої викладено в акті ревізії від 06.11.2014 №25-06-21/32.

В ході ревізії встановлено, що відповідачем порушено вимоги статті 526 ЦК України, статті 193 ГК України, пункту 4 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення житлом інвалідів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 №503, що призвело до списання коштів на видатки (витрати) без отримання товарів в сумі 165 165,30 грн та, відповідно, до збитків бюджету.

04.12.2014 Державною фінансовою інспекцією в Чернігівській області на адресу відповідача направлено вимогу №25-06-18-14/8302, згідно якої від відповідача, крім іншого, вимагалось повернути до бюджету кошти в сумі 165165,30 грн, що сплачені Публічному акціонерному товариству «Будівельна компанія «Домобудівник».

Отже, колегія суддів вважає, що позивач має право на звернення до суду з позовом про стягнення коштів у сумі 165165,30 грн, оскільки правовідносини виникли у зв'язку із здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських (здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів у міністерствах та інших органах виконавчої влади).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано закрив провадження у справі.

Згідно з пункту 4 статті 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального та матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Чернігівській області задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Ухвалу у повному обсязі складено 23.06.2016 року.

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Федотов І.В.

Губська Л.В.