Court ruling № 58404551, 15.06.2016, Odesa Administrative Court of Appeal

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/623/16

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді -Кравченка К.В.,судді -Градовського Ю.М.судді -Лукянчук О.В.при секретарі -Величко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року ОСОБА_5 (надалі - позивач) звернулась до суду з позовом до Одеського державного університету внутрішніх справ (надалі - відповідач, Університет, ОДУВС) в якому просив визнати дії Університету по відмові у наданні публічної інформації неправомірними та зобов'язати Університет надати йому повний перелік працівників із зазначенням їх: прізвища, ім'я та по-батькові повністю; займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він звернувся до Університету із запитом на отримання публічної інформації, але Університетом було надано лише частину інформації на запит позивача, в надані повної відповіді було відмовлено з посиланням на те, що запитувана інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом, надання якої є неможливим. Позивач вважає, що відмова у наданні інформації відповідачем є незаконною, а дії відповідача неправомірними.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Університет подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 23.12.2015 року позивач надав до ОДУВС інформаційний запит на отримання публічної інформації, в якому просив надати йому публічну інформацію, а саме: повний перелік працівників, що повністю або частково отримують заробітну плату за рахунок бюджетних коштів із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові повністю; займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу.

На зазначений запит ОДУВС направлений позивачу лист-відповідь №Б-9/31 від 06.01.2016 року, в якому відповідач зазначив, що на дату розгляду запиту позивача фактична чисельність осіб постійного та перемінного складу університету, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету складає 1170 осіб. Відповідно до кошторису видатків 2110 («Оплата праці») в грудні 2015 року було перераховано 1781421,78 грн. (332320,63 грн. - особам перемінного складу, 1449101,15 грн. - особам постійного складу). У наданні позивачу інформації про повний перелік осіб працівників із зазначенням їх прізвища, ім'я та по-батькові, займаної посади, включаючи назву структурного підрозділу було відмовлено з посиланням на те, що запитувана інформація є публічною інформацією з обмеженим доступом, надання якої є неможливим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ОДУВС є державним закладом та фінансується за рахунок бюджетних коштів, то інформація щодо осіб (прізвище, ім'я та по-батькові, займана посада, назва структурного підрозділу), які отримали ці кошти є публічною, а тому Університет безпідставно відмовив в наданні повної інформації запитуваної позивачем.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються Законом України «Про інформацію», Законом України «Про доступ до публічної інформації», який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію», інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Статтею 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів.

Отже, оскільки ОДУВС є державним закладом та фінансується за рахунок бюджетних коштів, то відповідно до ст.13 Закону України №2939-VІ, останній є розпорядником публічної інформації.

Статтею 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», встановлені підстави відмови розпорядником інформації в задоволенні запиту: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

Отже, законом передбачений вичерпний перелік підстав, за яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про інформацію», будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Згідно ч.1 ст.21 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Статтею 11 Закону України «Про інформацію» встановлено, що інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована; не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження; кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Відповідно до ч.5 ст.6 Закон України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання Університету на те, що запитувана позивачем інформація, а саме інформація про прізвища, ім'я та по-батькові, займані посади, включаючи назву структурного підрозділу співробітників ОДУВС, відноситься до конфіденційної та службової інформації, тобто до публічної інформації з обмеженим доступом,, є безпідставними, оскільки Університет є державним закладом та фінансується за рахунок бюджетних коштів, а тому інформація щодо осіб (прізвище, ім'я та по-батькові, займана посада, назва структурного підрозділу), які отримали ці кошти є публічною та повинна бути надана на відповідний запит.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ч.5 ст.254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Одеського державного університету внутрішніх справ - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 16 червня 2016 року.

Головуючий суддя:К.В. Кравченко Суддя: Суддя: О.В. Лукянчук Ю.М. Градовський