Court ruling № 58403952, 16.06.2016, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19477/15 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Губської О. А.

за участю секретаря: Присяжної Д. В.

представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача Луценко Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Національного банку України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправною бездіяльності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України про визнання бездіяльності Національного банку України протиправною щодо ненадання запитуваної інформації на запит ОСОБА_4 від 24.03.2015 р.; зобов'язання Національного банк України надати інформацію на запит ОСОБА_4 від 24.03.2015 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 р. позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, 28.02.2008 між ОСОБА_4 (позичальник) і ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (кредитор) був укладений кредитний договір № 014/4044/82/38228, за умовами якого кредитор надає позичальнику кредит в сумі 40000 доларів США за відповідним цільовим призначенням, а кредитор має повернути суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, а також виконати інші обов'язки, визначені цим Договором.

Згідно п. 6.1, 6.4 цього кредитного договору надання кредиту здійснюється у безготівковій формі шляхом переказу (зарахування) всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника. Підставою для надання кредиту є кредитна заява, яка оформлюється позичальником відповідно до встановлених кредитом вимог.

24.03.2015 р. представник позивача ОСОБА_6 (за довіреністю) надіслав на адресу Національного банку України запит на інформацію від свого імені в інтересах ОСОБА_4, в якому просив повідомити інформацію з наступних питань: чи подавало ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заяву на Міжбанківську валютну біржу; чи надходила заявка від 28.02.2008 р. про продаж на Міжбанківській валютній біржі доларів США в сумі 40000,00 доларів США від заявника через банк і купівлю української гривні (а. с. 8).

Листом від 02.04.2015 р. № 24-015/22234 Національний банк України повідомив, що відповідно до статті 60 Закону України «Про банки та банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є відомості про операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди. Порядок та обсяг розкриття банківської таємниці визначені статтею 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (а. с. 9).

Позивач вважає таку відповідь бездіяльністю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. № 2657-XII кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. До суб'єктів інформаційних відносин, згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону належать, зокрема, фізичні особи.

За приписами норми ч. 2 ст. 20 цього Закону будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. № 2939-VI (далі - Закон № 2939).

Згідно із ст. 1 Закону № 2939 публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 8 Закону № 2939 таємна інформація - інформація, доступ до якої обмежується відповідно до частини другої статті 6 цього Закону, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю досудового розслідування та іншу передбачену законом таємницю.

Порядок доступу до таємної інформації регулюється цим Законом та спеціальними законами.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121-III інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Банківською таємницею, зокрема, є операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди.

Зважаючи на те, що особисто позивач за запитуваною інформацією щодо своїх валютних операцій не зверталась, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість відмови відповідача надати запитувану інформацію третій особі.

Статус позивача в якості клієнта Національного банку України колегією суддів не досліджується, оскільки, наявність чи відсутність цього статусу не була підставою для відмови у наданні інформації.

Також колегією суддів не досліджується можливість ідентифікації позивача в операціях на міжбанківському валютному ринку, так як вказана обставина не виступала аргументом для відмови у наданні запитуваної інформації.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Національного банку України, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про визнання протиправною бездіяльності залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. БеспаловСуддя І. О. ГрибанСуддя О. А. Губська (Повний текст ухвали виготовлено 16.06.2016 р.)

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.