Court ruling № 58360906, 15.03.2016, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/19109/14-ц

Провадження № 6/522/149/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого - судді Чернявської Л.М.,

при секретарі Прусс О.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі засідань суду в м.Одесі подання Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

В С Т А Н О В И В:

Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 ОСОБА_2 Омара, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у праві виїзду за межі України до виконання зобовязань за рішенням суду.

Мотивує вимоги тим, що у відділі на виконані знаходиться виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 ОСОБА_2 Омара на користь Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси надміру виплачену суму пенсії у загальному розмірі 56347 (пятдесят шість тисяч триста сорок сім) гривень 96 копійок. На теперішній час жодної сплати в рахунок погашення боргу не надійшло.

Державний виконавець у поданні зазначає про розгляд справи без присутності представника ДВС.

Дослідивши матеріали подання, перевіривши їх доказами, суд вважає, що подання підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Матеріалами справи встановлено, що Приморським районним судом міста Одеси виданий виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_1 ОСОБА_2 Омара на користь Управління пенсійного фонду України в Малиновському районі м.Одеси надміру виплачену суму пенсії у загальному розмірі 56347 (пятдесят шість тисяч триста сорок сім) гривень 96 копійок.

Постановою Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 05.06.2015 року відкрито виконавче провадження.

Як вбачається із наданих суду матеріалів, боржник ухиляється від виконання виконавчого документу про стягнення коштів.

Окрім цього, матеріалами справи встановлено, що для виявлення зареєстрованого майна за ОСОБА_1 ОСОБА_2 Омара, на яке в подальшому можливо звернути стягнення, державним виконавцем надіслано запити до МРЕВ - 1 при УДАІ ГУМВС України в Одеській області, ДПС України щодо наявності відкритих рахунків в банківських установах та щодо джерел отримання доходів боржником, КП «ОМБТІ та РОН», УПФУ в Приморському районі м. Одеси щодо отримання боржником пенсії та про останнє місце роботи, що підтверджується матеріалами справи. Рухомого та нерухомого майна виявлено не було.

Отже, Боржник тривалий час не вчиняє дії щодо погашення заборгованості.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обовязковими до виконання на всій території України.

Однією з основних засад судочинства є обовязковість рішення суду (ст. 129 КУ)

Згідно ст. 11 Закону України «Про судоустрій», судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обовязковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України. Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Примусове виконання судових рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Умови та порядок виконання рішень суддів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження». Зокрема, державний виконавець зобовязаний вжити заходи щодо примусового виконання рішень, установлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії (ст. 5 Закону України)

Порядок здійснення права громадян України на виїзд в Україну, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України регулює Закон України «Про порядок виїзду з України і вїзд в Україну громадян України».

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконанні зобовязання до виконання зобовязань або розвязання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або заперечення зобовязань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, або він ухиляється від виконання зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобовязань.

Стаття 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка у відповідності до ст.9 Конституції України, Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод громадян», Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» є частиною національного законодавства, передбачає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.

При цьому, виконання будь якого рішення є невідємною стадією процесу правосуддя, а тому має відповідати вимогам ст. 6 Конституції про захист прав людини та основних свобод.

п. 34 рішення Європейського суду з прав людини, ухваленому 07 травня 2002 року у справі «Бурдов проти Росії» рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, може застосовуватись судами як джерело права: «суд знову наголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору. Однак це право було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним, на шкоду будь якій стороні. Важко уявити собі ситуацію, якби пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надано сторонам у спорі, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень».

Статтею 217 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Отже, наявність в особи невиконаних зобовязань, покладених на нього судовим рішенням, є підставою для обмеження боржника у праві виїзду за межі України, що є одним із заходів забезпечення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 15, 208-210, 377-1 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Подання Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції в Одеській області - задовольнити.

Тимчасово обмежити ОСОБА_1 ОСОБА_2 Омара, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 у праві виїзду за межі України за виконавчим документом № 522/19109/14-ц, виданим Приморським районним судом міста Одеси.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області, через Приморський районний суд міста Одеси, шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Приморського районного

суду міста Одеси ОСОБА_3