Decision № 58288262, 13.06.2016, Dnipropetrovsk Regional Court of Appeal (Dnipro)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4209/16 Справа № 201/15704/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Тамакулова В.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Дніпро 13 червня 2016 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого-судді: Тамакулової В.О.

суддів: Болтунової Л.М., Козлова С.П.

при секретарі: Назаренко А.С.,

яка розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"про стягнення суми, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2015 року позивач звернулась до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом про стягнення суми вкладів та процентів.

В обгрунтування вимог позивач посилалась на те, що 22 липня 2013 року між нею та відповідачем укладено договір банківського вкладу «Стандарт», відповідно до умов якого позивач передала відповідачу грошові кошти у сумі 200000грн. 22 липня 2015 року позивач направила відповідачу заяву про повернення розміщених на ньому грошових коштів з нарахованими процентами. Листом від 24 липня 2015 року відповідач відмовив у поверненні коштів мотивуючи відмову припиненням своєї діяльності в Криму. Позивач просила суд зобовязати ПАТ КБ «Приватбанк» повернути розміщенні кошти та нараховані відсотки.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» в судовому засіданні проти позову заперечувала.

Рішенням суду І інстанції позовні вимоги задоволено.

В скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення й постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів перевірила законність, обґрунтованість рішення суду в межах заяв-лених вимог та апеляційної скарги і дійшла до висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 липня 2013 року сторони уклали договір банківського вкладу «Стандарт», відповідно до умов якого позивач передала відповідачу грошові кошти у сумі 200 000грн.

22 липня 2015 року позивач направив на адресу відповідача заяву про повернення розміщених на ньому грошових коштів в сумі 200 000 грн. з нарахованими процентами.

Листом від 24 липня 2015 року відповідач відмовив позивачу у поверненні коштів мотивуючи відмову припиненням своєї діяльності в Криму.

З матеріалів справи вбачається, що позивач була зареєстрована за адресою: АРК, Алушта, с. Ценского, 4-Б, що підтверджується ксерокопією її паспорту (а.с.4).

Позивачем на підтвердження укладення між сторонами договору банківського вкладу надано ксерокопію договору про депозитний вклад № SAMDN25000736651178 від 22 липня 2013 р. (місце укладення договору м. Алушта) (а.с. 6).

Задовольняючи позов районний суд посилався на те, що виконання зобовязань за договором доводиться сторонами. При цьому клієнт повинен довести укладання договору поточного рахунку і внесення коштів на рахунок, а банк має довести виконання покладених на нього договором обовязків щодо виконання умов вказаного договору збереження грошей і їх повернення. Неможливість доведення останнім цих обставин не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання зобовязань за договором.

Проте погодитися з таким висновком неможливо, враховуючи наступне.

За ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова но Суд не дослідив рма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частина 3 ст. 10 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень, та надати докази відповідно до ст. ст. 57-60 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що оригіналу квитанції про внесення грошових коштів на депозитний рахунок позивачем суду надано не було, як і не надано оригіналу договору від 22 липня 2013 року.

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 58 ЦПК України передбачає, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 64 ЦПК України, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

Позивач не надала суду першої інстанції оригінали документів на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, як не було надано і доказів на підтвердження наявності грошових коштів на відповідних банківських рахунках, відкритих на ім'я позивача в ПАТ КБ "Приватбанк" на виконання умов вказаних договорів.

Оскільки, судом І інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що за ст.309 ЦПК України є підставою для скасування, суд першої інстанції необгрунтовано дійшов висновку про задоволення позовних вимог, рішення підлягає скасуванню, з відмовою в позові.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"про стягнення суми - скасувати, в позовних вимогах - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий: В.О. Тамакулова

С у д д і: ОСОБА_3

ОСОБА_4