Court ruling № 57958459, 24.05.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 травня 2016 року м. Київ К/800/14211/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року у справі за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації звернувся з позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що ними у період з 21 жовтня 2015 року по 17 листопада 2015 року своєчасно проводилось перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до бюджету, однак у зв'язку із зміною реквізитів призначення платежу, при перерахуванні єдиного внеску було допущено помилку при визначенні рахунку, на який позивач повинен був сплачувати єдиний внесок.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 5 січня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

Відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалене ними судове рішення скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

За правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 ПК, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК.

Такі висновки судів узгоджуються з вимогами законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Крім того, це узгоджується з практикою Верховного Суду України у справі № 21-377а15 від 16 червня 2015 року.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Ковельської районної державної адміністрації до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, за касаційною скаргою Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк