Decision № 57948071, 27.05.2016, Mykolaiv Regional Court of Appeal

Справа №490/205/16-ц 27.05.2016 27.05.2016 27.05.2016

Провадження №22-ц/784/1204/16

.Справа № 490/205/16-ц Головуючий у першій інстанції - Гуденко О.А.

Провадження № 22-ц/784/1204/16 Доповідач апеляційної інстанції - Самчишина Н.В.

Категорія 48

Рішення

Іменем України

27 травня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання - Горенко Ю.В.,

за участю:

- представника позивача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2016 року ухвалене за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання майна особистою приватною власністю,

установила:

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя.

Позивач зазначала, що з 10 червня 2005 року по 20 листопада 2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5

В період шлюбу, 24 червня 2005 року, за спільною домовленістю, ОСОБА_5 уклав з ЗАТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір, за яким сім'ї було надано 44 800 дол. США кредитних коштів на придбання квартири, з терміном погашення кредиту до 23 червня 2025 року. 24 червня 2005 року ОСОБА_5 уклав договір купівлі-продажу із ОСОБА_6, яка продала ОСОБА_5 трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 130 000 грн.

29 червня 2005 року право власності на квартиру зареєстровано на ім'я ОСОБА_5

Посилаючись на рівність часток подружжя у спільному майні, неможливість досягнути згоди з ОСОБА_5 щодо її права на ? частку квартири, ОСОБА_4 просила визнати за нею право власності на ? ідеальної частки зазначеної квартири.

У лютому 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 у якому просив визнати квартиру АДРЕСА_1 об'єктом його особистої приватної власності.

Відповідач посилався на те, що за період шлюбу з позивачем було погашено заборгованості по кредиту лише 1 769, 53 дол. США, а інші гроші на придбання квартири ним сплачувались особисто, як до укладення шлюбу, так вже і після розірвання шлюбу.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2016 року первісний та зустрічний позови задоволено частково. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/29 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 Стягнуто на користь позивача з відповідача 551 грн. 20 ком. судового збору.

-2-

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_4, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просила рішення суду змінити, задовольнити її вимоги, визнати як за колишнім подружжям право спільної сумісної власності з ОСОБА_5 на квартиру, як таку, що набута в період шлюбу за державною програмою сприяння молодим сім'ям у придбанні житла та виділити ? спірної квартири.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Частково задовольняючи первісний та зустрічний позови, суд першої інстанції виходив з того, що під час шлюбу сторонами за кредитним договором фактично оплачено приблизно 1/15 часток спірної квартири, що і були спільними сумісними коштами подружжя, у зв'язку з тим, дійшов висновку, що частка позивача у праві власності на цю квартиру складає 1/29 часток.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України та ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 4 ст. 334 ЦК України (в редакції чинній на час придбання спірної квартири) якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження спільною сумісною власністю (стаття 63 СК України), а у разі поділу цього майна, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором ( частина 1 статті 70 СК України).

Правилами частин 2 та 3 статті 70 СК України передбачені певні обставини, за якими суд може відступити від засад рівності часток та збільшити частку одного з подружжя.

Згідно з ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у шлюбі, в тому числі і в кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини з часу набуття цього права.

Статтею 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Це означає, що дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.

Борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї, враховуються при поділі майна (пункти 23,24 Пленум Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).

Судом установлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 10 червня 2005 року до 20 листопада 2007 року (а.с. 5). Від даного шлюбу дітей не мають.

-3-

У період шлюбу ОСОБА_5 за кредитним договором № NKH3GF07400082 від 24 червня 2005 року, діючи від імені сім'ї (за згодою співвласника - позивача), отримав від ЗАТ КБ «Приватбанк» цільовий кредит на придбання квартири у розмірі 44 800 дол. США зі строком повернення до 23 червня 2025 року з дати укладення (а.с. 32 -33), які були використані на придбання спірної квартири. Кредитний договір забезпечено іпотекою спірної нерухомості.

Так, 24 червня 2005 року за договором купівлі-продажу квартири, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_7 та зареєстрованим в реєстрі № 3592, ОСОБА_6 продала, а ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 за 130 000 грн. (а.с. 34).

Право власності зареєстроване органом МБТІ 29 червня 2005 року (а.с. 34-36).

11 липня 2005 року між Миколаївським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву та ОСОБА_5 укладений договір № 24 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредиту комерційного банку, відповідно до умов якого Фонд відшкодував частку відсотків за кредитним договором від 24 червня 2005 року. Згідно з випискою про погашення кредиту від 27 листопада 2014 року на виконання зобов'язань за кредитним договором від 24 червня 2005 року ОСОБА_5 у рахунок погашення кредиту за період з 24 серпня 2005 року по 01 листопада 2007 року включно було сплачено по тілу кредиту 1 769, 53 дол. США (а.с.41- 42). Згідно довідки банку від 14 березня 2016 року про виконання зобов'язань за кредитним договором 12 липня 2011 року ОСОБА_5 було достроково погашено кредит (а.с.73).

Таким чином, право спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на спірну квартиру, в тому числі і право кожного з подружжя на ? її частку, виникло 29 червня 2005 року.

Внаслідок придбання подружжям квартири в кредит боргові зобов'язання перед позикодавцем несуть як чоловік, так і дружина, а не тільки той з подружжя, який підписав договір.

Отже висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_4 має право лише на 1/29 частку спірної квартири, як спільного сумісного майна подружжя, виходячи із платежів зроблених в період шлюбу сторін на загальну суму 1 769, 53 дол. США, не відповідає обставинам справи та нормам цивільного та сімейного законодавства.

Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання ОСОБА_5 на те, що, оскільки після розірвання шлюбу він сплачував кредит самостійно, то і спільною сумісною власністю є лише сплачені грошові кошти в період шлюбу.

По-перше, як зазначено вище, право на ? частку квартири ОСОБА_4 набула 29 червня 2005 року, і закон (стаття 70 СК України) не передбачає такої підстави для зміни частки у спільній сумісній власності подружжя, як наступна участь кожного з них у погашенні кредиту.

Крім того, зміна рівних часток подружжя в залежності від їх вкладу у погашення кредиту суперечить правилам статті 65 СК України про рівні обов'язки подружжя за договорами, укладеними в інтересах сім'ї, в тому числі і після розірвання шлюбу.

Правова позиція, за якою майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини і їх частки є рівними незалежно від вкладу у погашення кредиту, неодноразово висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 19 травня 2010 року (справа №6-17630св09), від 20 січня 2010 року (справа №6-8860св09) та інші.

-4-

Виконання кредитних зобов'язань, які виникли у обох з подружжя, за рахунок коштів одного з них (у тому числі і частково) може бути підставою для вимог до іншого подружжя, в тому числі і за правилами статті 544 ЦК.

В межах цієї справи таких вимог не заявлено.

Отже, вищевказане порушення норм матеріального права є підставою для скасування рішення, оскільки у такому випадку, відповідно до вимог ч. 3 ст. 303 ЦПК України, суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

У зв'язку з тим, в силу п. 4. ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частку спірної квартири, та відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5

У зв'язку з викладеним, та відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягнути з відповідача на користь позивача 551 грн. 20 коп. судового збору, понесеного в суді першої інстанції та 715 грн. - за подачу апеляційної скарги, всього 1 266 грн. 20 коп., та на користь держави 98 грн. 80 коп. недоплаченого судового збору.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 квітня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? (одну другу) частки квартири АДРЕСА_1 (сорок сім).

Відмовити у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання особистою приватною власністю квартири АДРЕСА_1

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 1 266 грн. 20 коп. судових витрат та на користь держави 98 грн. 80 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

П.П. Лисенко