Court ruling № 57929495, 17.05.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2016 року м. Київ К/800/51163/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Донця О.Є.,

суддів: Гончар Л.Я.,

Мороза В.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України», Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармхім», про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» звернулося до окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України», Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармхім», про зобов'язання вчинити дії, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державного підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» та Міністерства охорони здоров'я України щодо неприйняття рішень про відмову в державній реєстрації лікарського засобу «Тіотриазолін», порошок кристалічний (субстанція) у мішках поліетиленових для виготовлення стерильних і нестерильних лікарських засобів (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 01.08.2014 року), та лікарського засобу «Морфолінію-3-метил-1,2,4-триащоліл-5-тіоацетату (морфолінієва сіль тіазотної кислоти)», кристалічний порошок (субстанція) у поліетиленовому мішку для виробництва стерильних і нестерильних лікарських форм (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 16.01.2015 року), заявником яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Фармхім»;

- зобов'язати Державне підприємство «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України» прийняти рішення, яким не рекомендувати до державної реєстрації та звернутись до Міністерства охорони здоров'я України з поданням про невідповідність вимогам статті 9 Закону України «Про лікарські засоби» лікарського засобу «Тіотриазолін», порошок кристалічний (субстанція) у мішках поліетиленових для виготовлення стерильних і нестерильних лікарських засобів (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 01.08.2014 року), та лікарського засобу «Морфолінію-3-метил-1,2,4-триащоліл-5-тіоацетату (морфолінієва сіль тіазотної кислоти)», кристалічний порошок (субстанція) у поліетиленовому мішку для виробництва стерильних і нестерильних лікарських форм (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 16.01.2015 року), заявником яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Фармхім»;

- зобов'язати Міністерство охорони здоров'я України відмовити у державній реєстрації лікарського засобу «Тіотриазолін», порошок кристалічний (субстанція) у мішках поліетиленових для виготовлення стерильних і нестерильних лікарських засобів (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 01.08.2014 року), та лікарського засобу «Морфолінію-3-метил-1,2,4-триащоліл-5-тіоацетату (морфолінієва сіль тіазотної кислоти)», кристалічний порошок (субстанція) у поліетиленовому мішку для виробництва стерильних і нестерильних лікарських форм (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 16.01.2015 року), заявником яких є товариство з обмеженою відповідальністю «Фармхім».

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015 року у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» було відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» було залишено без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015 року - без змін.

У касаційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон», не погоджуючись з даними рішеннями, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не надають підстав, які передбачені статтями 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.08.2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармхім» подано заяву про державну реєстрацію лікарського засобу «Тіотриазолін», порошок кристалічний (субстанція) у мішках поліетиленових для виготовлення стерильних і нестерильних лікарських засобів.

16.01.2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Фармхім» подано заяву про державну реєстрацію лікарського засобу за торговою назвою «Морфолінію-3-метил-1,2,4-триазоліл-5-тіоацетату (морфолінієва сіль тіазотної кислоти)», кристалічний порошок (субстанція) у поліетиленовому мішку для виробництва стерильних і нестерильних лікарських форм.

Вважаючи, що у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармхім» відсутні права на використання винаходу за Патентом на винахід від 29.10.2002 року № 57476 при державній реєстрації лікарських засобів «Тіотриазолін» та «Морфолінію-3-метил-1,2,4-триазоліл-5-тіоацетату (морфолінієва сіль тіазотної кислоти)», зважаючи на бездіяльність відповідачів щодо прийняття рішення про нерекомендацію лікарських засобів до державної реєстрації з огляду на порушення статті 9 Закону України «Про лікарські засоби», Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» звернулося до суду з даним позовом за захистом своїх прав.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно із вищевказаними нормами права, особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.

Із наведених положень вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.04.2012 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Санофі-Авентіс Франція» до Міністерства охорони здоров'я України, треті особи - Державне підприємство «Державний фармакологічний центр Міністерства охорони здоров'я України», Відкрите акціонерне товариство «Фармак», Компанія «Мілі Хелскере Лімітед», Компанія «Новахім Індастріз Лімітед», про визнання протиправними та скасування рішень.

Відповідно до статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З огляду на вищевикладене, у справі, за якою розглядається дана касаційна скарга, насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача (внаслідок прийняття оскаржуваних рішень).

Враховуючи, що позивачем не надано суду доказів та з матеріалів справи не вбачається, в чому саме полягає порушення його прав та законних інтересів внаслідок оскаржуваної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про державну реєстрацію лікарського засобу «Тіотриазолін», порошок кристалічний (субстанція) у мішках поліетиленових для виготовлення стерильних і нестерильних лікарських засобів (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 01.08.2014 року) та лікарського засобу «Морфолінію-3-метил-1,2,4-триащоліл-5-тіоацетату (морфолінієва сіль тіазотної кислоти)», кристалічний порошок (субстанція) у поліетиленовому мішку для виробництва стерильних і нестерильних лікарських форм (заява про державну реєстрацію лікарського засобу від 16.01.2015 року), колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про безпідставність позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» - залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 02.09.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.11.2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об'єднання «Фарматрон» до Державного підприємства «Державний експертний центр Міністерства охорони здоров'я України», Міністерства охорони здоров'я України, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармхім», про зобов'язання вчинити дії - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому статтями 235 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: О.Є. Донець

Л.Я. Гончар

В.Ф. Мороз