Decision № 57896607, 24.05.2016, Commercial Court of Dnipropetrovsk Oblast

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.05.16р. Справа № 904/1403/16

За позовом Першотравенського міського житлово-комунального підприємства, м. Першотравенськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Першотравенськ

про стягнення заборгованості за договором

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: Круглов Л.О., дов. № 1 від 19.01.2016 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_3, дов № 2387 від 13.10.2013 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Першотравенське міське житлово-комунальне підприємство, м. Першотравенськ звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Першотравенськ про стягнення боргу в розмірі 17 042,68грн. за договором №266 від 17.02.2007 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору №266 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення" в частині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позов, в задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі з посиланням на те, що у наданих позивачем актах відсутні підписи відповідача, а відтак спірний період, на думку відповідача, є безобліковим. Також, відповідач просить застосувати строк позовної давності.

11.05.2016 року відповідачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони позивачу припиняти подачу води в кафе "Топаз", яке знаходиться по вул. Октябрській, 8 в м. Першотравенськ.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні 18.05.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2007 року між Першотравенським міським житлово-комунальним підприємством (далі - позивач) та ФОП ОСОБА_1 (далі - відповідач) укладено договір № 266 "Про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення" (далі - договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, виконавець зобов'язується надавати споживачеві вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і відведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п.2.3. Договору, плата за надані послуги за наявності засобів обліку води і теплової енергії визначаються за їх показаннями згідно з п. п. 10-13 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення».

Відповідно до п.3.1.1 Договору, у разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п.4.2.1 Договору споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст. 193 Господарського кодексу України, яка регламентує, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2011 року по 01.03.2016 року позивачем відповідачу було надано послуги з водопостачання та теплопостачання, за які виставлено рахунки на загальну суму 23 758,27 грн., однак відповідачем сплачено 6 715,59 грн. внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 17 042,68 грн. стягнення якої і стало причиною спору.

На час прийняття рішення у справі відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані позивачем послуги частково виконав, сплативши на користь позивача грошові кошти в сумі 654,95 грн., на підтвердження чого відповідач надав квитанцію №0.0.516257185.2 від 07.03.2016 року (а.с.96).

Оскільки відповідачем під час розгляду справи частково сплачена сума основного боргу за надані позивачем послуги в розмірі 654,95 грн., то предмет спору в даній справі у вказаній частині відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 654,95 грн. основного боргу за надані позивачем послуги припинити.

Господарський суд приймає в якості належного доказу оплати послуг позивача квитанцію №13217241 від 13.02.2015 року зважаючи на те, що в призначенні платежу зазначено: "теплопостачання за січень 2015 року, рахунок-фактура №СФ-0000672". В свою чергу, проаналізувавши наявний в матеріалах справи рахунок - фактуру №СФ-0000672 від 29.01.2015 року, господарський суд дійшов висновку, що останній виданий на підставі договору №266 від 17.10.2007 року.

Відповідно до п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011р., господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося не врегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження по даній справі порушено ухвалою господарського суду від 04.03.2016 року.

Враховуючи те, що сума боргу в розмірі 727,06 грн. була сплачена відповідачем до порушення провадження по справі, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу в розмірі 727,06 грн. слід відмовити.

Відповідачем заявлено суду про застосування позовної давності до позовних вимог позивача.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Стаття 261 ЦК України передбачає, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно зі ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

14.10.2014 року Відповідач уклав договір про реструктуризацію заборгованості та підписав акт звіряння розрахунків.

Господарський суд не приймає в якості доказів переривання строків позовної давності підписання відповідачем акту звірки взаєморозрахунків та договору реструктуризації, оскільки з останніх неможливо встановити заборгованість на підставі яких первинних документів та за який період включено в суми заборгованості, що реструктуризується тощо, а відтак суд зазначає, що строк позовної давності не перервався та підлягає застосуванню. Отже в частині стягнення заборгованості за період з 27.01.2011 року по 30.01.2013 року слід відмовити у зв'язку з пропуском позовної давності.

Щодо посилань відповідача на відсутність його підпису на актах №266/в від 14.11.2014 року та 17.11.2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 14 "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення" показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця.

Відповідно до п. 8 ст. 21 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та п 4.3.5. Договору, виконавець послуг має право перевіряти показання засобів обліку.

У відповідності до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з п. 2, 4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.0595р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Нормами чинного законодавства не встановлено форми акту перевірки та зняття показань лічильника, та не встановлено необхідності підпису повноваженої особи споживача на останньому. Крім того відповідач належними та допустимими доказами не довів того, що показання лічильника, вказані в спірних актах не відповідали дійсності, та що ним подавались позивачу інші показання.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про доведеність з боку позивача надання послуг відповідачу, порушень строків оплати з боку відповідача, враховуючи часткові оплати до та після порушення провадження по справі, застосування строків позовної давності, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з присудженням до стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 10805,37 грн. В частині стягнення заборгованості розмірі 654,95 грн. провадження по справі підлягає припиненню, а в решті позовних вимог слід відмовити.

Заява відповідача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони позивачу припиняти подачу води в кафе "Топаз", яке знаходиться по вул. Октябрській, 8 в м. Першотравенськ є безпідставною у зв'язку з наступним.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з пунктом 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 21.12.2011 року (із зміню і доп.) "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, зокрема з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Отже для вжиття заходів забезпечення позову слід підтвердити наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Зважаючи на те, що предметом позову є стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги, обраний відповідачем захід забезпечення позову не пов'язаний з предметом позову та не спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, а відтак суд не знаходить підстав для задоволення заяви.

Приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4, 25, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (52800, м. Першотравенськ, вул. Гагаріна, 9/3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Першотравенського міського житлово-комунального підприємства (52800, м. Першотравенськ, вул. Комсомольська, 12, код ЄДРПОУ 32598423) заборгованість в розмірі 10 805,37 грн. та судовий збір в розмірі 926,63 грн.

В частині стягнення заборгованості в розмірі 654,95 грн. провадження по справі - припинити.

В решті позовних вимог - відмовити.

В задоволенні заяви відповідача про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 23.05.2016

Суддя С.В. Мартинюк