Court ruling № 57893098, 24.05.2016, Chernihiv Regional Court of Appeal

Справа № 739/393/16-ц Провадження № 22-ц/795/1093/2016 Категорія -цивільнаГоловуючий у I інстанції -Наполов М. І. Доповідач - Хромець Н. С.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіХромець Н.С.суддів:Бобрової І.О., Євстафіїва О.К. при секретарі:Шевченко М.О.за участю:позивача ОСОБА_5

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» на рішення Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 20 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

в с т а н о в и в:

Рішенням Новгород-Сіверського районного суду від 20 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_5 5894 грн. 16 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В апеляційній скарзі ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» просить скасувати рішення суду через його не обґрунтування та відмовити в задоволенні позову. Відповідач зазначає, що в день звільнення позивач отримав трудову книжку, а до бухгалтерії за отриманням заробітної плати не звертався, виплата заробітної плати здійснюється через касу, а тому підприємство і не виплатило заробітну плату, рахунку, на який можливо було перерахувати кошти, позивач не повідомляв. На думку відповідача, в матеріалах справи відсутні докази, про звернення ОСОБА_5 до бухгалтерії за отриманням заробітної плати і про те, що йому відмовили, тобто вини відповідача у нездійсненні повного розрахунку при звільненні працівника немає. ТОВ «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» також вказує, що при постановленні рішення про стягнення заробітної плати, суд не зазначив про необхідність утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що в подальшому призведе до обов'язкової виплати підприємством цих платежів.

У судовому засіданні позивач не визнав апеляційну скаргу і пояснив, що він неодноразово звертався з вимогою виплатити належні йому гроші, але його вимога не виконувалась і працівники охорони виводили його з території підприємства. Представник відповідача не з'явився, відповідач повідомлений про судове засідання, що підтверджується розпискою про вручення судової повістки 19 травня 2016 року.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_5 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи майстром холодильного цеху. Наказом від 02.02.2016 року № 14-к позивача було звільнено за п. 1 ст. 36 КЗпП України за згодою сторін. Під час трудових відносин, в порушення вимог ст. 115 КЗпП України. Відповідачем несвоєчасно здійснювалась виплата заробітної плати і розрахунок при звільненні здійснено не було.

Статтями 116, 117 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Розрахунок з ОСОБА_5 було здійснено відповідачем 14 березня 2016 року в сумі 2335 грн. 03 коп. , що вбачається з видаткового касового ордеру, тобто вже після звернення з позовом до суду. Враховуючи вказані вище норми права та факт здійснення розрахунку 14 березня 2016 року, суд першої інстанції правомірно стягнув середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи апеляційної скарги щодо не звернення працівника в день звільнення до бухгалтерії за розрахунком, тобто про відсутність вини підприємства у невиплаті заробітної плати, не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки порядок здійснення розрахунку передбачений законодавством і обов'язок здійснити такий розрахунок законом покладено саме на роботодавця, а факт його здійснення не в день звільнення підтверджується видатковим касовим ордером. Крім того, пояснення позивача про його звернення за виплатою розрахункових сум і відмову в цьому нічим не спростовані, а навпаки, підтверджуються фактом виплати належних працівникові сум зразу після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 8 статті 65 Закону «Про виконавче провадження», у разі виконання судового рішення про виплату працівникові середнього заробітку боржник є податковим агентом, який виконує судове рішення, з відрахуванням податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також інших обов'язкових платежів і зборів із сум, що належать до виплати стягувачу. Отже, посилання відповідача на відсутність у рішенні суду вказівки на необхідність стягнути податки і збори з присудженої суми не є підставою для скасування правильного по суті спору рішення. Якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, воно може бути роз'яснене судом, який його ухвалив за відповідною заявою.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Під час розгляду справи заборгованість по заробітній платі була сплачена відповідачем, а тому в судовому засіданні позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Відповідно до правил ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитись від позову і у разі відмови суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. В порушення вимог цієї процесуальної норми, суд ухвалу про закриття провадження у частині стягнення заборгованості по заробітній платі не постановив, зазначив у рішенні про відмову від позову частково, а в резолютивній частині вказав про закриття провадження у справі в частині стягнення заборгованості по заробітній платі. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, що передбачено ч. 3 ст. 309 ЦПК України. Однак, вказане процесуальне порушення не є підставою для скасування рішення, оскільки на правильність рішення по суті спору не впливає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Новгород-Сіверський м'ясокомбінат» відхилити. Рішення Новгород-Сіверського районного суду від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: