Court ruling № 57733371, 12.05.2016, Volyn Regional Court of Appeal

Справа № 161/19199/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Провадження № 22-ц/773/614/16 Категорія: 27 Доповідач: Федонюк С. Ю.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Федонюк С.Ю.,

суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Свистун О.В.,

з участю:

секретаря - Концевич Я.О.,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, посилаючись на те, що вона під розписку позичила ОСОБА_3 гроші в розмірі 2890 євро строком на 6 місяців та сплатою процентів в розмірі 57,80 євро щомісячно. У звязку з порушенням ОСОБА_3 взятих зобовязань щодо повернення боргу та сплати процентів за користування коштами, просила стягнути з відповідача суму боргу з процентами на загальну суму 3988,2 євро,що еквівалентно 101754,93 грн.

21 грудня 2015 року позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просила даний позов забезпечити шляхом накладення арешту на майно або на грошові кошти, що належать відповідачу ОСОБА_3 і знаходяться у неї або в інших осіб.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2016 року заява про забезпечення позову задоволена частково.

Накладено арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: пр. Перемоги, 3/23 в м. Луцьку Волинської області.

Не погоджуючись із даною ухвалою суду, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати у звязку з порушенням норм матеріального та процесуального права та в задоволенні заяви відмовити.

Постановляючи ухвалу про часткове забезпечення позову, суд виходив з положень ст. ст. 151-152 ЦПК України, та дійшов висновку про накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать відповідачу.

Такий висновок суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно зі ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч. 3 цієї ж статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Так, відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Заявляючи про забезпечення позову, ОСОБА_2 свої вимоги мотивує тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в подальшому, оскільки існує загроза реалізації спірного майна, належного відповідачу. При цьому на підтвердження вказаних міркувань та висновків нею не наведено жодного доказу, відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України.

Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_3 та доданих до неї документів вбачається, що двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: пр.Перемоги, 3/23 в м. Луцьку Волинської області, загальною площею 56,6 кв.м., відповідно до договору №б/н від 26 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_4О, та зареєстрованого за №4272, іпотекодержателем такого майна є ПАТ «ОСОБА_5 Аваль». Крім того, із наданих апелянтом доказів щодо вартості майна, вбачається, що вартість квартири по пр.Перемоги,3/23 в м. Луцьку становить 1125940 грн., а квартири по пр. Перемоги, 1а/51 в м. Луцьку 405574 грн., що значно перевищує розмір заборгованості, яку просить стягнути позивач.

Отже, обґрунтованими є доводи апелянта щодо неспівмірності вжитих заходів, оскільки суд вирішив накласти арешт на все майно та на грошові кошти, при чому, без обмеження розміром, який відповідає обсягу позовних вимог, що суперечить вимогам цивільного процесуального законодавства, в той час як позовні вимоги заявлені лише на суми 2890 євро та 1098,20 євро, у межах якої і мають бути вжиті заходи.

Крім того, судом задоволено заяву ОСОБА_2 поза межами заявлених нею вимог, із застосуванням одночасно двох видів забезпечення позову накладено арешт на майно і на грошові кошти, хоча в прохальній частині заяви зазначено про застосування одного з двох видів заходів забезпечення позову на майно або на грошові кошти.

За таких обставин, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в зазначений вище спосіб і така ухвала підлягає скасуванню відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України з відмовою в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 лютого 2016 року в даній справі скасувати та постановити нову ухвалу.

У задоволенні заяви позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді