Decision № 57708797, 25.02.2016, Sviatoshynskyi District Court of Kyiv City

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/18427/15-ц

пр. № 2/759/1359/16

25 лютого 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Ніколенку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (ПАТ КБ «ПриватБанк») в листопаді 2015 року заявили позов про стягнення з ОСОБА_1 21442,36 грн. заборгованості, що виникла за кредитним договором від 18.09.2012р.

Позов мотивований неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Представник позивача Сафір Ф.О. надіслав заяву, за якою на вимогах позову наполягав, просив розглянути справу без його участі, постановити рішення на наявних в матеріалах справи доказах.

ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечив проти позову і пояснив, що кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк» ніколи не отримував.

Представник позивача Романчук Л.Г. заявила, що позивачем не доведено сам факт надання відповідачу кредиту, а тому просила в задоволенні вимог позову відмовити, за необґрунтованістю доказами.

Вислухавши позивача та його представника, дослідивши надані докази та інші матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову за таких підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору позики.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, у разі виникнення спору, на підтвердження укладення кредитного договору, разом з іншим,мають бути подані докази про отримання позичальником кредитних коштів.

В обґрунтування позову позивач послався на те, що 18.09.2012р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір б/н, відповідно до якого банк видав, а відповідач прийняв кредит у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Даний договір укладено на умовах приєднання і складається із Заяви позичальника про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, що розроблені та затверджені банком, та цих Умов і правил.

Проте, доказів, що вказували б на отримання відповідачем коштів, обумовлених договором, матеріали справи не містять. Не надано їх і на виконання ухвали суду про витребування документів (за ухвалою надані ті ж документи, що і долучені до позовної заяви).

Визнати таким доказом анкету-заяву ОСОБА_1 від 18.09.2012р. про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, суд не може, оскільки ця заява не містить даних про отримання відповідачем кредитних коштів.

Даною заявою, з огляду на її зміст, ОСОБА_1 надав свою згоду на отримання банківських послуг на умовах «ідентифікація з паспортом».

Згідно п. 1.1.1.34 Умов і правил, долучених до позовної заяви, «Идентификация - установление личности Клиента на основании оригиналов или надлежащим образом заверенных копий документов при его обращении в Банк для совершения банковских операций или получения информации по счетам Клиента…».

На сайті ПАТ КБ «ПриватБанк» https://privatbank.ua/ru/apps/kreditnaja-istorija/faq-1612/ в розділі «Как пройти идентификацию?» роз'яснюється: «Если же у Вас нет действующей карты ПриватБанка, Вам необходимо обратиться в любое отделение ПриватБанка и заполнить «Анкету-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке». Заполнение анкеты не обязывает Вас заказывать какую-либо карту. Достаточно заполнить блок «Персональные данные» и в блоке «Изъявляю желание оформить на свое имя...» поставить отметку «Идентификация с паспортом». После чего специалист внесет Ваши данные в систему и Вы в тот же день сможете без проблем войти в свой аккаунт на нашем сайте..».

Позивач пояснив, що заповнив анкету-заяву при укладенні з ПАТ КБ «ПриватБанк» договорів банківського вкладу.

Ці пояснення знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Так, за довідкою ПАТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_1 станом на 22.12.2015р. має в банку три рахунки за договорами депозитних вкладів, договори закриті, стан рахунків «розірвано».

З огляду на виписки з рахунків за вказаними договорами, вбачається, що вклади внесені саме 18.09.2013р., тобто в день оформлення анкети-заяви.

За таких обставин та вимог закону, суд приходить до висновку, що кредитний договір між сторонами не укладався, а відтак вимоги позову є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні необхідно відмовити

Сплачений позивачем судовий збір, за вказаного рішення, підлягає зарахуванню до відповідного бюджету держави відповідно і на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий Сенько М.Ф.