Decision № 57571145, 13.04.2016, Peremyshliany District Court of Lviv Oblast

Перемишлянський районний суд Львівської області

вул.Галицька, 67а м. м. Перемишляни Перемишлянський район Львівська область Україна 81200

Справа № 449/1043/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2016 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Савчака А.В.

секретаря - Подусівської Л.В.

за участі

позивачки - ОСОБА_1 .Л.

представника позивачки - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

третьої особи яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду м.Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя та за позовом третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5 покупцем за договором купівлі-продажу квартири від 09.04.2002 року

В С Т А Н О В И В :

31.08.2015 року позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя (а.с.4). Просила визнати за нею право на 2/3 частки квартири №12 у м.Перемишляни по вул.Липова Алея,4. (далі спірна квартира)

23 09.2015 року позивачка подала заяву про зменшення позовних вимог та просила визнати за нею право на 1/2 частки спірної квартири (а.с.24).

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі до 16 січня 2014 року. ОСОБА_7 час перебування в шлюбі, 09 квітня 2002 року відповідач придбав спірну квартиру згідно договору купівлі-продажу квартири (а.с.50). Оскільки, така квартира була придбана відповідачем під час шлюбу, - позивачка вважає, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя і вона має право на визнання за нею права власності на половину даної квартири.

8.12.2015 року судом залучено в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_5, як звернулась до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з позовом (а.с.48-49) про визнання її покупцем за договором купівлі-продажу квартири (№ 12 в м. Перемишляни по вул. Липовій Алеї,4.) від 09.04.2002 року. Свій позов обґрунтовує тим, що укладений 09 квітня 2002 року між ОСОБА_3 (її сином) (Покупцем) та ОСОБА_8 (Продавецем) договір купівлі-продажу спірної квартири насправді був укладений в її інтересах та за зароблені нею кошти. Третя особа стверджувала, що оскільки на момент підписання договору купівлі-продажу квартири вона протягом тривалого часу перебувала за межами України, а саме в Італії, - тому вона не мала фізичної можливості підписати 09.04.2002р. даний договір купівлі-продажу квартири. Проте переговори з Продавцем - ОСОБА_8 щодо умов договору та інших питань, пов'язаних з купівлею спірної квартири вона вела особисто від власного імені та у своїх інтересах. З відповідачем було обумовлено, що всі обов'язки пов'язані з виконанням договору, в тому числі з питань оплати буде виконувати ОСОБА_5 Купівля квартири 09 квітня 2002 року та підписання відповідного договору було обумовлене вигідною пропозицією Продавця, а саме нижчою, порівняною з ринковою, вартістю квартири. А також пропозиціями Продавцю від інших осіб, які також виявили бажання придбати зазначену квартиру за таку ціну. На виконання умов договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_9 було передано 63 000,00 грн. власних коштів ОСОБА_5, що в еквіваленті становить 11 800,00 дол. США. Дані кошти ОСОБА_5 заробила перебуваючи на роботі за кордоном в Італії. Ні позивачка ОСОБА_1 ні відповідач ОСОБА_3 (її син) не мали у своєму розпорядженні таких коштів на придбання квартири, оскільки вони ніде не працювали протягом значного проміжку часу, а заробітку ОСОБА_3 (коли він працював) ледве вистарчало на найнеобхідніше.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали, проти позову ОСОБА_5 заперечили. Позивачка ОСОБА_1 дала такі пояснення. У 1996 році між нею та відповідачем було укладено шлюб. Шлюб було розірвано в січні 2014 року. Під час перебування у шлюбі ними була придбана спірна квартира. Позивачка стверджувала, що з лютого по грудень 2001 року перебувала на заробітках у Італії де і заробила половину коштів на придбання даної квартири. Крім того, частину коштів вони отримали за продаж квартири по вул.Привокзальній у м.Перемишляни, яка належала їм на праві спільної часткової власності.В судовому засіданні 12.04.2016 року позивачка стала стверджувати, що в неї були доходи у 2002 році, що підтверджується випискою з рахунку (а.с.101). І саме за ці кошти була придбана квартира. Після долучення судом за клопотанням представника ОСОБА_6 замовлень на переказ котів (а.с.120-125) позивачка визнала, що зараховані на її рахунок кошти в 2002 році надійшли від роботодавця ОСОБА_5 ОСОБА_10, які він їй нібито позичив на купівлю спірної квартири.

Представник позивачки ОСОБА_2 під час судових дебатів просила суд у задоволенні позову третьої особи відмовити у звязку із спливом строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_3 проти позову ОСОБА_1 заперечив, позов ОСОБА_5 визнав. Пояснив, що квартира придбана ним згідно договору від 9.04.2002 року була придбана за кошти, які були надані ОСОБА_5 Саме вона знайшла дану квартиру і вела переговори з власницею про її продаж. З цією метою мати і перераховувала кошти на придбання спірної квартири на рахунок позивачки. Відповідач підтвердив, що позивачка у 2001 році дійсно їздила в Італію на заробітки, однак половину часу вона ніде не працювала, - бо не було роботи. Крім того, сам відповідач також перебував на заробітках у Голландії протягом шести місяців. Однак, зароблені ними кошти були витрачені на поточні потреби та ремонт квартири в якій вони на той час проживали ІНФОРМАЦІЯ_1.

Представник відповідача ОСОБА_4 проти позову ОСОБА_1 заперечила, позов ОСОБА_5 підтримала. Просила суд застосувати правову позицію висловлену Верховним Судом України при розгляді справи № 6-2333цс15, відповідно до якої визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Третя особа ОСОБА_5 дала суду такі пояснення. У 2002 році вона перебувала на заробітках у Італії. На той час перебувала там нелегально. Під час телефонної розмови з ОСОБА_11 дізналась про те, що ОСОБА_8 продає квартиру в м.Перемишляни. ОСОБА_5 звязалась з ОСОБА_8 та домовилась про купівлю в неї квартири з розстрочкою оплати (оскільки в неї були відсутні зразу всі кошти). Не маючи можливості приїхати до України, ОСОБА_5 домовилась із своїм роботодавцем ОСОБА_10 про виплату їй заробітної плати авансом та перерахування даних коштів та коштів зароблених нею раніше на Україну на імя ОСОБА_12. Згодом ОСОБА_5 отримала право на працю в Італії та належним чином легалізувалась. Оскільки, вона перебувала в хороших відносинах з сином ОСОБА_3 та невісткою ОСОБА_1, тому після повернення на Україну вона не ставила питання про переоформлення даної квартири на себе. Згодом, позивачка ОСОБА_1 почала зраджувати сину (відповідачу) та розлучилась з ним. До грудня 2014 року позивачка ОСОБА_1 проживала в цій квартирі разом із своїм співмешканцем, а згодом подала позов про поділ майна подружжя, а саме: квартири придбаної за кошти ОСОБА_5

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 просив суд у задоволенні позову позиваки відмовити, а позов ОСОБА_5 задоволити, оскільки спірна квартира була знайдена та придбана саме за кошти ОСОБА_5 І лише через неможливість приїхати до України для підписання договору даний договір був підписаний її сином ОСОБА_3 (відповідачем). В судових дебатах представник наполягав на тому, що ОСОБА_5 не знала про порушення свого права на спірну квартиру доки позивачка не подала цей позов. Саме з часу подання первинного позову і слід рахувати строк позовної давності. На момент розгляду справи строк позовної давності за заявою ОСОБА_5 не минули, тому її позовна заява підлягає розгляду по суті.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, допитавши в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5,дослідивши та оцінивши здобуті та перевірені докази в їх сукупності, встановив такі обставини та правовідносини.

Згідно копії будинкової книги (а.с.6-9) в квартирі АДРЕСА_1 з 24.07.2002 року зареєстровані ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_15, а з 17.08.2007 р. ОСОБА_16

Згідно свідоцтв про народження (а.с.10-11) ОСОБА_15 та ОСОБА_16 є дітьми позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3

Рішенням суду від 16 січня 2014 року (а.с.12) шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано.

З договору купівлі-продажу квартири (а.с.13) вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 було придбано у ОСОБА_8 спірну квартиру. Як визнано сторонами в судовому засіданні, така квартира була придбана під час перебування позивачки та відповідача у шлюбі. Вартість квартири складала 63 000 грн., що було еквівалентно на той час 11886 дол. США. Пункт 4 договору передбачає можливість покупця здійснити оплату частинами. Пункт 6 договору передбачає, що право власності виникає у покупця з моменту повного розрахунку.

З заяви ОСОБА_8 (а.с.14) випливає що остання отримала всі кошти згідно договору.

11 грудня 2002 року відповідач ОСОБА_3 отримав реєстраційне посвідчення на придбану квартиру (а.с.15).

Згідно довідки Золочівського МБТІ (а.с.29) загальна вартість спірної квартири (котеджу) складає 209742 грн.

Судом також було досліджено:

- копія закордонного паспорту з відмітками про час виїзду та вїзду в Україну (а.с.54-58);

- оригінал та перекладена копія декларації її роботодавця про розмір заробітку ОСОБА_5 з 1998 по 2002 роки (а.с.68-70);

- інформація про офіційні та банківські курси валют станом на грудень 2001 року (а.с.109-112);

- копія договору (з перекладом) на проживання для роботи по дому між ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (а.с.114-117) від 10 вересня 2002 року;

- копія паспорту з відміткою про прописку (а.с. 71-72);

- інформація про середньомісячну заробітнуплату з 1995 по 2013 роки (а.с.74);

- квитанції про переказ коштів роботодавцем ОСОБА_5 на рахунок позивачки ОСОБА_12 (а.с.120-125): 28.03.2002 р. переказ на 11000 доларів, 17.06.2002 р. переказ на 3308 доларів, 21.10.2002 р. переказ на 3050 доларів;

- довідка про відкритий у банку рахунок (а.с.100) та виписку по цьому рахунку (а.с.101) на який було зараховано: 05.04.2002 р. - 11000 доларів, 21.06.2002 року 3239 доларів, 24.10.2002 року 2994 долари;

- копія договору купівля-продажу квартири АДРЕСА_2 (а.с.102), яка була продана сторонами за 3200 гривень. Дана квартира перебувала у спільній частковій власності ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_12 та ОСОБА_15 кожному з яких належала 1/4 частка у цій квартирі;

- копія свідоцтва про зміну прізвища позивачки з ОСОБА_15 на ОСОБА_1 (а.с.104);

Допитана в судовому засіданні 15.03.2016 року в якості свідка ОСОБА_5 (мати відповідача) дала суду такі покази. З 1994 по 1998 роки вона перебувала на заробітках у Чехословаччині. З 1998 року і до тепер працює в Італії на одному і тому ж місці. З 1998 по 2002 роки працювала в Італії нелегально. Однак, в кінці 2002 року легалізувалась належним чином, а її роботодавець сплатив належні державі контрибути (податки) з її доходу за 1998-2002 роки (а.с.118). ОСОБА_5 стверджувала, що спірну квартиру знайшла вона через знайомих і надала своєму сину ОСОБА_3 кошти на її придбання. Ні в сина ні в його дружини і близько не було таких коштів і вони на той час знаходились повністю на її утриманні. Сама ОСОБА_5 на момент укладення договору купівлі-продажу спірної квартири не могла приїхати на Україну, - бо належним чином ще не легалізувалась там. З цієї ж причини не могла також переказати кошти на Україну від свого імені. Тому попросила свого роботодавця ОСОБА_10 частково сплатити їй заробітню плату авансом і перерахувати їх та зароблені нею до цього кошти на Україну на розрахунковий рахунок невістки ОСОБА_12, яка мала відкритий валютний рахунок в Ощадбанку. У 2003 році ОСОБА_5 отримала бермесу дозвіл на працю і після цього змогла поїхати на Україну. Оскільки вона перебувала з позивачкою та відповідачем в хороших відносинах, - тому не бачила потреби переоформляти квартиру на себе.

Свідок ОСОБА_13 (мати позивачки) дала суду такі покази. Її донька та відповідач одружились у 1996 році. В 2000 році у них народилась донька. Оскільки, роботи не було, - то її донька (позивачка) з лютого по грудень 2001 року їздила нелегально в Італію, щоб заробити гроші. Згодом і сама ОСОБА_13 поїхала на заробітки в Італію м.Орвієтто де працювала на місці позивачки, яка поїхала до дому. Свідок також стверджувала, що на весілля сторонам подарувала 1000 доларів, які вони витратили на купівлю спірної квартири. В квітні 2003 року свідок також дала сторонам ще 2400 доларів.

Свідок ОСОБА_14 дала суду такі покази. 26 березня 2001 року вона виїхала нелегально до Італії. 29 березня 2001 року приступила до роботи в м.Чіконія. Через місяць після цього вона із знайомими пішла на площу де приїжджали буси з України. Там вона зустрілась та познайомилась з ОСОБА_5 таЮпін ОСОБА_7 ними вона періодично зустрічалась (десь двічі на місяць).У грудні 2001 року вона поверталась до України разом з позивачкою. Свідку відомо, що позивачка в Італії десь працювала, але де скільки часу та які заробітки в неї були свідку невідомо. Таким чином, свідок підтвердила те, що позивачка принаймні з квітня по грудень 2001 року перебувала в Італії.

З вищевикладеного суд приходить до таких висновків:

Позивачка ОСОБА_1давала суду суперечливі пояснення щодо джерел отримання коштів на купівлю спірної квартири (спочатку стверджувала, що кошти були зароблені нею та чоловіком під час заробітків за кордоном; згодом почала стверджувати, що ці кошти були нею нібито позичені в працедавця ОСОБА_5О.), а також не надала суду жодних доказів про розмір зароблених нею в Італії у 2001 році коштів;

Пояснення ОСОБА_1 суперечать показам її матері свідка ОСОБА_13 (яка стверджувала, що квартира куплена за кошти отримані подружжям під час весілля (про що позивачка не заявляла) та надані нею у квітня 2003 року кошти у сумі 2400 доларів (вже після оплати вартості спірної квартири));

Суду не надано жодних доказів, які б свідчили про розмір заробітків подружжя з моменту одруження і до моменту купівлі спірної квартири;

Частка ОСОБА_1 у проданій квартирі по вул.Привокзальній (а.с.102, 106) становила лише 800 гривень, що у порівнянні з вартістю спірної квартири (63000 грн.) складає лише неповних 1,3%;

Спірна квартира була придбана сторонами (ОСОБА_1 та ОСОБА_3М.) під час шлюбу, однак не за їх спільні кошти, а за кошти ОСОБА_5, які були перераховані її роботодавцем ОСОБА_10 на валютний рахунок ОСОБА_1 в Ощадбанку.

Суд не бере до уваги показів свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які стверджували, що станом на 2001 рік заробітчани з України заробляли в Італії біля 600 Євро в місяць, оскільки такі покази ще не свідчать, що саме стільки грошей заробляла позивачка ОСОБА_1 з квітня по грудень 2001 року. Крім того, перебування позивачка в цей період часу в Італії, ще не свідчить про те, що весь цей час вона там працювала.

Тому суд приходить до висновку, що обставини викладені ОСОБА_17 в позовній заяві відповідають її поясненням, показам даних нею в якості свідка та письмовим доказам досліджених судом, а спірна квартира була придбана саме за її кошти, які перераховував її роботодавець.

Натомість пояснення позивачки ОСОБА_1 були не послідовними та суперечливими, постійно змінювались в залежності від долучення до матеріалів справи письмових доказів.

З огляду на це, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя та визнання за нею права власності на 1/2 частки квартири №12 у м.Перемишляни по вул.Липова Алея,4 слід відмовити, оскільки спірна квартира була придбана не за спільні кошти подружжя, а за кошти ОСОБА_5

У звязку з заявленнямпредставником позивачки в судових дебатах про застосування до позовних вимог третьої особи ОСОБА_5О наслідків спливу строків позовної давності упозові третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5 покупцем за договором купівлі-продажу квартири від 09.04.2002 року слід відмовити на підставі ч.4 ст.267 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 11, 15, 60, 61, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, ст. 267 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя відмовити.

У задоволенні позову третьої особи ОСОБА_5 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_5 покупцем за договором купівлі-продажу квартири від 09.04.2002 року відмовити.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів після його оголошення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня оголошення даного рішення.

Суддя ОСОБА_18