Court ruling № 57561920, 11.04.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2016 року м. Київ К/800/29165/15

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року

у справі № 804/12186/13-а

за позовом Публічного акціонерного товариства «Марганецький рудоремонтний завод»

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Марганецький рудоремонтний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року у справі № 804/12186/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 14.10.2013 року № 0002722202, від 22.10.2013 року № 0002842202.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 26.09.2013 року податковим органом направлено запит № 4992/10/04-07-22-02-30 про надання документів. У зв'язку із ненаданням позивачем документів, відповідачем складено акт відмови від надання документів від 01.10.2013 року № 103/2202/05448389.

На підставі акта перевірки за порушення пп. 16.1.5, пп. 16.1.9 п. 16.1 ст. 16, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.10.2013 року № 0002722202, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510, 00 грн.

За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПАТ «Марганецький рудоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні операцій з фіктивними підприємствами: ТОВ «Южхімресурс», ТОВ НВП «Транс-Сервіс-комплект», ТОВ «Фабер трейд», ПП «Агроекспорт», ТОВ «Укртранссервіс ЛТД», ПП ВФ «Днпіпрорибторг», ПП «Рунацентр», ТОВ «Компанія Терра-Агро», ТОВ ВКЦ «Крок», ПАТ «Комбінат Придніпровський», ТОВ «Даталайн» за період діяльності з 01.08.2011 року по 31.12.2012 року, відповідачем складено акт від 08.10.2013 року № 598/2202/05448389, яким встановлено порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 180 886, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.10.2013 року № 0002842202, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у загальному розмірі 271 329, 00 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку щодо недоведеності відповідачем прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни за придбану продукцію та виконані роботи, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог законодавства України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача по ланцюгу постачання та даних комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу, без дослідження первинних документів.

При цьому судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами: копіями договорів, прибутковими ордерами, рахунками, видатковими накладними, актами прийому-передачі, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями.

Таким чином, судами попередніх інстанцій, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, оцінка яким дана з дотриманням ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, зроблений правильний висновок про недоведеність відповідачем, на якого в силу норми частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається обов'язок доказування, правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Так, судами встановлено, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, які відповідають вимогам законодавства.

Вірним є висновок судів попередніх інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 510, 00 грн. на підставі акта від 01.10.2013 року № 103/2202/05448389, оскільки вказаний акт складено з порушенням ст. 85 Податкового кодексу України, а саме: в акті відсутні зазначення посади, прізвища, імен, по-батькові представника платника податку та переліку документів, які йому запропоновано подати; не міститься запису щодо відмови підписати такий акт.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено законні і обґрунтовані рішення, які постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для їх скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.05.2015 року у справі № 804/12186/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Л.В.Ланченко

Н.Г.Пилипчук