Decision № 57559970, 05.04.2016, Kyiv City Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 753/8864/15-ц Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1660/16 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого Волошиної В.М.

Суддів Котули Л.Г., Слюсар Т.А.

при секретарі Крічфалуши С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року позивачі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 22 березня 2015 року з квартири АДРЕСА_1 з вини відповідачів відбулося залиття їхньої квартири АДРЕСА_2, яка належить позивачам на праві спільної часткової власності. Внаслідок залиття їм завдана матеріальна шкода, яка полягає у відновленні робіт у вказаній квартирі та становить суму 16 010 грн. (без врахування фізичного зносу оздоблювального матеріалу, шпалер тощо), відшкодування вартості принтера, який був пошкоджений внаслідок залиття у розмірі 2 592,00 грн. Крім того матеріальних збитків також просили стягнути з відповідачів моральну шкоду, яка виразилась у душевних, моральних стражданнях, переживаннях викликаних пошкодженнями квартири, порушенням звичайного способу життя. Розмір моральної шкоди оцінено позивачами в сумі 5 000,00 грн. У зв'язку з тим, що відповідачі відмовляються добровільно відшкодувати шкоду, позивачі також просили суд стягнути витрати на проведення експертизи у розмірі 1 620,00 грн., на правову допомогу - 2 000,00 грн. та судовий збір.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року позов ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, задоволено частково. Стягнуто на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 у відшкодування матеріальної шкоди суму 15 027 грн. 66 коп. Стягнуто на користь ОСОБА_7 солідарно з ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 1620 грн. витрат на проведенням оцінки. Стягнуто на користь ОСОБА_7 з ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 судові витрати: витрати на правову допомогу - 2000 грн. та судовий збір в сумі 166 грн. 48 коп., а всього - 2166 грн. 48 коп., а саме по 722 грн. 16 коп. з кожного. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2015 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 про перегляд заочного рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції представник відповідачів подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13 листопад 2015 року у прийнятті апеляційної скарги ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_9 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року відмовлено.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5, ОСОБА_6.

В апеляційній скарзі представник відповідачів просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвали нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_8 відмовити у повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції безпідставно стягнуто з відповідачів 15 027,66 грн. з урахуванням суми ПДВ, оскільки станом на дату розгляду справи позивачем ремонтні роботи не проводились та будівельні матеріали не придбавались, тому розмір суми ПДВ включений у розмір майнової шкоди є необгрутнованим. При цьому розмір матеріальної шкоди є завищеним, а отриманий та врахований оцінювачами акт про залиття є незаконним. Вказані причини залиття в акті не відповідають дійсності, оскільки відповідачі жодних перепланувань в квартирі не проводили. Крім того, акт складений особами, які в квартирі відповідачів ніколи не були. Вважає, що стягнення шкоди у солідарного порядку з відповідачів є необґрунтованою, при цьому відповідач ОСОБА_9 протягом останніх 2,5 років в квартирі АДРЕСА_1 не проживає. Також вказав, що судом першої інстанції не з′ясовано з яких причини акт про залиття складено 07 квітня 2015 року, в той час як позивачі вказують про їх залиття 22 березня 2015 року.

У судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційної скарги. Позивач ОСОБА_7 та її представник - заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_9 в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи судом повідомлені у встановленому законом порядку. У відповідності до вимог статті 74, 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у їх відсутності.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 22.03.2015 сталося залиття квартири АДРЕСА_2, яка належить позивачам ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на праві власності в рівних долях на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду Дарницької районної держадміністрації міста Києва від 14.06.2004.

Факти залиття зафіксовано в акті про залиття від 07.04.2015, складеного комісією ЖЕК-201. Комісійним обстеженням виявлено сліди залиття в приміщенні коридору, у вбиральні, в дитячій кімнаті, в спальні та у великій кімнаті.

Як виявлено комісійним обстеженням причиною залиття квартири № АДРЕСА_2 є виконання власниками квартири № АДРЕСА_1 перепланування на трубопроводі ХВП, що призвело до аварійної ситуації, а саме лопнула по різьбі вставка між двома шаровими кранами (а.с. 10).

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріальних збитків, що виникли внаслідок залиття квартири № АДРЕСА_2 вартість збитку без урахування фізичного зносу становить 16 010,24 грн., з урахуванням фізичного зносу - 15 017,66 грн. (а.с. 23-50).

За виготовлення звіту позивачем ОСОБА_7 було сплачено 1 620,00 грн., що підтверджується відповідною квитанцією (а. с. 8).

Згідно довідки Ф-3 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва Житлово-експлуатаційна дільниця № 201 від 29.04.2015 квартира № АДРЕСА_1 приватизована, у ній зареєстровані власник ОСОБА_5, його дружина ОСОБА_6, його син ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 та його донька ОСОБА_10, 1997 року (а. с. 5).

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджені постановою Кабінету міністрів України від 08.10.1992 № 572, власники квартир, наймачі та орендаторі зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримуватися правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємств по обслуговуванню житла.

Згідно з приписами статей 319, 322 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян; власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Громадяни, які мають у приватній власності будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію - стаття 151 ЖК України.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку - ст.. 383 ЦК України.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала - ст.1166 ЦК України.

Таким чином ураховуючи вказані норми матеріального права та надані позивачами докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що залиття відбулося з вини відповідачів, які не забезпечили справність сантехнічного обладнання у власній квартирі, та завдана ними матеріальна шкода підлягає стягненню на користь позивачів.

Разом з тим, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, колегія суддів вважає, що встановивши дійсні обставини по справі, суд першої інстанції помилково дійшов висновку в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивачів майнової шкоди.

Як вбачається з матеріалів справи квартира № АДРЕСА_1 приватизована, власниками квартири є відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_9 та неповнолітня дитина - ОСОБА_10.

Відповідно до ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Отже за правовою природою заявленого позову відповідачі несуть перед позивачами відповідальність відповідно до своєї частки у праві власності на квартиру. Батьки неповнолітньої особи несуть додаткову відповідальність. А тому відповідач ОСОБА_10, як неповнолітня особа, не відноситься до батьків і не може нести відповідальність.

За таких обставин у суду першої інстанції не було правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів майнової шкоди.

Проаналізувавши обставини справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 у солідарному порядку суми матеріальної шкоди, витрат на проведення оцінки підлягає скасуванню відповідно до ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 15 027,66 грн. з ОСОБА_5 - 5 635,37 грн., з ОСОБА_6 - 5 635,37 грн., з ОСОБА_9 - 3 756,91 грн. Стягнути на користь ОСОБА_7 на відшкодування витрат на проведення оцінки в сумі 1 620,00 грн. з ОСОБА_5 - 607,50 грн., з ОСОБА_6 - 607,50 грн., з ОСОБА_9 - 405,00 грн.

Також колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу.

Так, згідно зі статтею 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

При визначенні розміру витрат на правову допомогу, суди керуються положення статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», в якій передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Таким чином, розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу з урахуванням граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Отже, що зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, що договір про надання адвокатських послуг від 28 квітня 2015 року підписаний між ОСОБА_7 та адвокатом Решнюк А.В. та інший договір від 28 квітня 2015 року підписаний між ОСОБА_8 та адвокатом Решнюк А.В. ( а.с. 51-52, 83-84). Договорами визначено, що за надання юридичних послуг замовник сплатив на користь виконавця кошти у розмірі 2 000,00 грн.

Разом з тим, документального підтвердження переліку витрат на правову допомогу, розрахунку таких витрат та їх оплату позивачами згідно квитанцій суду не надано та матеріали справи не містять.

За наведених обставин у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу слід відмовити.

Відповідно до положень статті 88 ЦПК України стягнути на користь ОСОБА_7 на відшкодування сплаченого судового збору з ОСОБА_5 - 56,36 грн., з ОСОБА_6 - 56,36 грн., з ОСОБА_9 - 37,57 грн.

Доводи апеляційної скарги представника відповідачів про те, що вартість ремонтних робіт по усуненню збитку слід зменшити на суму ПДВ є необгрутнованими, оскільки таке зменшення не передбачено законодавством, з урахуванням того, що ПДВ включається до ціни товарів та послуг і, хоча сплачується платником податку, але за рахунок коштів покупця.

Інші доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів про перепланування в квартирі та неможливості відповідачів втручатися в систему трубопроводу ХВП висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки відповідачі у відповідності до вимог статей 10, 60 ЦПК України, статті 1168 ЦК України не довели, що шкода позивачам завдана не з їх вини.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5, ОСОБА_6 задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_7, ОСОБА_8 до ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири задовольнити частково. Стягнути на користь ОСОБА_7, ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 15 027,66 грн. з ОСОБА_5 - 5 635,37 грн., з ОСОБА_6 - 5 635,37 грн., з ОСОБА_9 - 3 756,91 грн. Стягнути на користь ОСОБА_7 на відшкодування витрат на проведення оцінки в сумі 1 620,00 грн. з ОСОБА_5 - 607,50 грн., з ОСОБА_6 - 607,50 грн., з ОСОБА_9 - 405,00 грн. В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_7 на відшкодування сплаченого судового збору з ОСОБА_5 - 56,36 грн., з ОСОБА_6 - 56,36 грн., з ОСОБА_9 - 37,57 грн.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий:

Судді: