Court ruling № 57537021, 19.04.2016, Kyiv Administrative Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 697/430/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Русаков Г.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

19 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Вівдиченко Т.Р., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити пенсійні виплати згідно Закону України «Про державну службу» з 01 квітня 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до Канівського міськрайонного суду Черкаської області із адміністративним позовом до Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Канівського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Черкаської області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_3 раніше призначеної пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу», починаючи з 25.08.2015 року.

Зобов'язано Канівське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Черкаської області виплатити заборгованість пенсійних виплат, призначених ОСОБА_3 раніше, відповідно до Закону України «Про державну службу», починаючи з 25.08.2015 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2016 року як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком. З 19.07.2011р. позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Канівському районі Черкаської області (на даний час - Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області) та отримує пенсію за віком у відповідності до Закону України «Про державну службу».

Станом на момент звернення з даним позовом позивач працює на посаді державного службовця.

З 01 квітня 2015 року виплату пенсії позивачу припинено.

24 лютого 2016 року позивач звернувся із заявою до відповідача, в якій просила поновити їй виплату пенсії за період з 01 червня 2015 року по 31 грудня 2015 року.

Листом Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 25.02.2016р. № 59/К-10 позивачу було відмовлено у виплаті пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» з 01.06.2015р., оскільки посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, відповідач повідомив про те, що оскільки ОСОБА_3 на даний час працює на посаді державного службовця, після її звільнення з роботи виплату пенсії буде поновлено (а.с. 13).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу та з метою їх відновлення, позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Статтею 22 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005р., якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначаються Законом України від 16.12.1993 № 3723-XII «Про державну службу» (з наступними змінами і доповненнями) (далі - Закон №3723-XII).

Так, статтею 37 Закону №3723-XII урегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

З 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (надалі - Закон №213-VIII), яким внесено зміни до ряду законів, зокрема до Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються.

Згідно з п. 5 Закону №213-VIII, у статті 37 Закону України «Про державну службу» частину четверту замінено частиною такого змісту, зокрема: «Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року: особам, на яких поширюється дія цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії/щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених цим Законом, законами України «Про статус народного депутата України», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цієї статті, не виплачуються.

Станом на 01 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно передбачала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивача було припинено з 01.04.2015.

Однак, відповідно до п. 5 «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону №213-VIII щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01 червня 2015 року прийнятий не був, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і, відповідно, пенсії за цим Законом не призначаються.

З 01 червня 2015 року особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 01 червня 2015 року посада, на якій працює позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку із чим, передбачені частиною першою статті 47 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону відпали, і з 1 червня 2015 року перешкоди для невиплати позивачу вказаної пенсії відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.08.2015 (справа №К/800/38456/15).

Разом з тим, як свідчать матеріали даної справи, пенсія за віком позивачу була призначена з 19.07.2011 року, а про порушення своїх прав, свобод та інтересів остання дізналася 25.02.2016р., тобто із часу отримання листа Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області від 25.02.2016р. № 59/К-10.

Згідно частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За змістом частини 2 цієї статті для звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду відповідно до статті 100 цього Кодексу є підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства та оцінюючи зібрані у справі докази, колегія суддів приходить до висновку про необхідність здійснення перерахунку та виплати раніше призначеної пенсії позивачу згідно Закону України «Про державну службу» (заборгованість пенсійних виплат), починаючи з 25 серпня 2016 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Крім того, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Частиною 1 ст. 4 статті Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ( в редакції, яка набрала чинності станом на момент звернення з апеляційною скаргою), за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній з 01.09.2015 року), ставки судового збору встановлюються в таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зважаючи на те, що Канівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Черкаської області при зверненні до суду з апеляційною скаргою не було сплачено судовий збір, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення з вказаного суб'єкта владних повноважень до спеціального фонду Державного бюджету України судового збору у розмірі 606 грн. 32 коп. ((1378х0,4)=551,20*110%/100%=606,32) за ставкою звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру та з урахуванням змін до Закону України "Про судовий збір", що набрали чинності з 01 вересня 2015 року.

Керуючись ст. ст. 94, 159, 160, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області - залишити без задоволення.

Постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2016 року - залишити без змін.

Стягнути з Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 606 грн. 32 коп. (шістсот шість гривень тридцять дві копійки) (одержувач платежу: УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код з ЄДР одержувача 38004897; банк одержувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО: 820019; рахунок 31211206781007, код бюджетної класифікації 00015622; код ЄДР суду 38004897).

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Т.Р. Вівдиченко Є.О. Сорочко

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Сорочко Є.О.