Court ruling № 57513700, 04.05.2016, Commercial Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Commercial Court of Ukraine)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

04 травня 2016 року Справа № 916/2659/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Іванової Л.Б., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В.на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016та на рішеннягосподарського суду Одеської області від 21.12.2015у справі№916/2659/15 господарського суду Одеської областіза позовомПублічне акціонерне товариство „Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировича треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2. Національний банк України;доПриватного акціонерного товариства „Заплазське хлібоприймальне підприємство"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство „Білгород-Дністровський комбінат хлібопродуктів"прозвернення стягнення на предмет іпотекита за зустрічним позовомПриватного акціонерного товариства „Заплазське хлібоприймальне підприємство"доПублічного акціонерного товариства „Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова Владислава Володимировичапровизнання іпотеки припиненою

ВСТАНОВИВ:

Подана 11.04.2016 (відповідно до штампу канцелярії Одеського апеляційного господарського суду на титульному аркуші касаційної скарги) Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В. (далі - скаржник/банк) касаційна скарга на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та на рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2015 у справі №916/2659/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 1111 ГПК України особа, яка подала касаційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів, які у цієї сторони відсутні.

Виходячи зі змісту наведених норм, особа, яка оскаржує судове рішення, повинна надавати суду прямий доказ, який однозначно свідчив би про повідомлення сторін про оскарження особою судових рішень.

Не повідомлена належним чином сторона у справі, як учасник господарського процесу, позбавлена можливості володіти об'єктивною інформацією стосовно руху господарського процесу.

Пунктом 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 №11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у застосуванні п. 3 ч. 1 ст. 1113 ГПК України господарському суду необхідно враховувати, що належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів можна вважати розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (оригінал касового чека, розрахункової квитанції тощо).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно з п. 2 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, розрахунковий документ - документ встановленої відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового зв'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Пунктом 5.27 наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 № 55, яким затверджено Національний стандарт України Державної уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів ДСТУ 4163-2003", визначено порядок засвідчення копій документів, а саме: відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.

Заявник касаційної скарги, як доказ в підтвердження надсилання примірника касаційної скарги іншим учасникам у даній справі, додав до касаційної скарги ксерокопії фіскальних чеків №№9943, 9944 9945, 9946 від 08.04.2016 та ксерокопії описів вкладення у цінний лист від 08.04.2016.

Проте, надані скаржником до касаційної скарги документи на підтвердження направлення іншим сторонам у справі примірника касаційної скарги, не можуть розцінюватися як належні докази в розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки, по-перше, відсутність оригіналів фіскальних чеків позбавляє касаційну інстанцію можливості оцінити дані документи як належний доказ направлення копії касаційної скарги сторонам у справі, по-друге, надані скаржником докази надіслання не відповідають вимогам ст. 36 ГПК України та п. 5.27 стандарту, по-третє, додані ксерокопії описів вкладення у цінний лист не є розрахунковими документами в розумінні вищенаведених норм, які підтверджували б факт надання відділенням зв'язку поштових послуг, позаяк суд касаційної інстанції приходить до висновку, що скаржником належним чином не дотримані вимоги ст. 1111 ГПК України щодо надсилання сторонам у справі копії касаційної скарги та представлення відповідних доказів до суду касаційної інстанції, що є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 статті 1113 ГПК України.

Неповідомлення сторони у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цієї сторони, принципи рівності та змагальності сторін, закріплені статтями 42, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Кадирова В.В на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 та на рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2015 у справі №916/2659/15 повернути скаржнику без розгляду.

Справу №916/2659/15 повернути до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Л.Б. Іванова

В.І. Картере