Court ruling № 57459995, 27.04.2016, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

27.04.2016Справа № 910/5045/14За скаргою Публічного акціонерного товариства ""Асфальтобетонний завод"АБ Столичний"" на дії відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

За позовом Публічне акціонерне товариство ""Асфальтобетонний завод"АБ Столичний""

До Комунальне підприємство по утриманню земельних насаджень Солом'янського району м. Києва

Про стягнення 101218,48 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін:

від позивача: Архипова В.О. (дов. № 07 від 27.04.2016)

від відповідача: Мостова О.О. (від 01.03.2016)

від ДВС: Кісельова В.В. (дов. від 27.04.2016)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

28.03.2016 надійшла скарга Публічного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод"АБ Столичний" на дії відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2016, скаргу Публічного акціонерного товариства ""Асфальтобетонний завод"АБ Столичний"" на дії відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві призначено до розгляду на 27.04.2016.

В судове засідання, призначене на 27.04.2016, представники сторін, ДВС з'явились та надали пояснення у справі.

Судом встановлено, 12.05.2014 Господарським судом м. Києва було видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2014 у справі № 910/5045/14, яке набрало законної сили 29.04.2014.

На підставі зазначеного вище наказу, постановами державного виконавця Лебедєвої Л.Ю. було відкрито виконавче провадження № 43666581.

Постановою від 24.12.2014 виконавчий документ повернуто Публічному акціонерному товариству "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний", який підлягав повторному пред'явленню для виконання до 24.12.2015 року.

22.12.2015. Стягувач направив повторну заяву про примусове виконання рішення господарського суду № 07/494, державним виконавцем 27.01.2016 винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП № 49936722) на підставі п. 8 ст. 26 Закону у зв'язку з наявністю інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження, а саме, зазначення у заяві Стягувана суми боргу, вказаної у виконавчому документі - наказі про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2014 р. у справі № 910/5045/14.

Відповідно до ст. 19 Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувана. В заяві вказуються реквізити та зміст виконавчого документу та дані, що ідентифікують боржника, а також додається оригінал судового наказу. Зазначення інших додаткових вимог (даних) у такій заяві чинним законодавством України не передбачено.

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ст. 116 ГПК України). Згідно чинної Постанови ВГСУ та судової практики Верховного Суду України (зазначені нижче), судовий наказ є особливою формою судового рішення та є самостійним документом для відкриття виконавчого провадження. При цьому вимоги до виконавчого документа є єдиними і визначеними ст. 18 Закону.

У зв'язку з відсутністю чіткого визначення «інших обставин» для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, звертаємось до Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.12 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» та аналогічного листа від 25.09.2015 р. Вищого спеціалізованого суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах», згідно яких словосполучення «інші причини» не стосується припинення обов'язку боржника виконати свої зобов'язання. Процесуальними підставами для визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню є видача виконавчого документу за рішенням, яке не набрало законної сили або помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню, або у справі за рішенням, яке було скасовано; затвердження мирової угоди; видачі виконавчого документу двічі з одного й того ж питання та пред'явлення до виконання вже після закінчення строку на пред'явлення. Аналогічні підстави зазначені і у ч. 4 ст. 117 ГПК України, зокрема, якщо виконавчий документ видано помилково та якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником або з інших причин.

Відповідно до пунктів 1, 2 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню в разі: визнання судом відмови стягувана від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання.

Тобто наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум. Ця правова позиція підтверджена й практикою Верховного Суду (постанова від 20.12.2010 у справі №3-57гс10, від 4.07.2011 у справі №3-б5гс11, від 12.09.2011 у справі №3-73гс11, від 24.10.2011 у справі №3-89гс11, від 14.11.2011 у справі №3-1 Ібгсі 1, від 23.01.2012 у справі №3-142гс11).

Згідно ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Відповідно до п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», господарським судом за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З огляду на викладене суд приходить до висновку щодо протиправності дій відділу ДВС.

В свою чергу суд відмовляє в задоволенні скарги в частині прохання суду зобов'язати державного виконавця Кісельову В.В. усунути порушення та задовольнити вимоги Стягувача шляхом винесення постанови про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 14.04.2014 р. у справі № 910/5045/14, оскільки, суд не вправі зобов'язувати виконавчу службу вчиняти дії, які в силу Закону України «Про виконавче провадження» можуть і повинні вчинятись лише державним виконавцем.

Суд вправі виявивши порушення допущені державною виконавчою службою визнати дії чи бездіяльність незаконними, а наслідки таких дій недійсними.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити частково.

2. Визнати дії (бездіяльність) державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві Кісельової В.В. неправомірними, а постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (ВП № 49936722) незаконною.

3. В іншій частині скарги відмовити.

4. Копію ухвали направити відповідачу та відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.О. Лиськов