№ 57456117, 25.04.2016, Odesa District Administrative Court

Справа № 815/1048/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глуханчука О.В.,

секретар судового засідання - Мураховська А.І.

за участю сторін: представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача - Домущі В.С. (за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №208-23 від 10 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №208-23 від 10 лютого 2016 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що у березні 2016 року ним отримано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області від 10 лютого 2016 року про сплату податкового боргу з транспортного податку у розмірі 25 000 грн. Не погоджуючись із зазначеним рішенням податкового органу, позивач вказав на наступні обставини.

Так, позивач зауважив, що відповідно до ст. 267 Податкового кодексу України належний йому автомобіль марки LEXUS GX 460, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб.см. є об'єктом оподаткування, а позивач платником транспортного податку. Транспортний податок є місцевим податком та встановлюється органами місцевого самоврядування у визначений кодексом строк. Одеська міська рада рішення «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» №6257-VІ прийняла 21 січня 2015 року. Позивач вважає, що оскільки рішення Одеської міської ради №6257-VІ прийнято 21 січня 2015 року, тобто, після 15 липня 2014 року, то застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року, адже вказане визначено пп. 12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України.

З огляду на зазначене, на переконання позивача, у відповідача не було законних підстав для нарахування йому транспортного податку у 2015 році, відтак направлена на його адресу податкова вимога про сплату податкового боргу з транспортного податку у розмірі 25 000 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Під час судового розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення та пояснення, відповідно до яких зазначив, що автомобіль марки LEXUS GX 460, 2010 року випуску, державний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608 куб.см, який до 01.10.2015 року належав позивачу, згідно з пп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктом оподаткування транспортним податком, а позивач - платником вказаного податку. Таким чином, відповідач вважає, що згідно вимог ст. 16 ПК України позивач зобов'язаний сплатити транспортний податок за 9 місяців 2015 року, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Вислухавши сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини та факти.

10 лютого 2016 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м.Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складено податкову вимогу форми «Ф» від 10 лютого 2016 року №208-23, згідно якої станом на 09 лютого 2016 року сума податкового боргу платника податків (ОСОБА_3) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25 000, 00 грн., з яких 25 000, 00 грн. основний платіж з транспортного податку з фізичних осіб (а.с. 9).

Однак, не погоджуючись із зазначеною податковою вимогою, позивач звернувся до суду з вимогами про її скасування з підстав наведених у позові.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить легковий автомобіль марки LEXUS GX 460 (універсал-В); реєстраційний номер НОМЕР_1; об'єм двигуна 4608, рік випуску 2010, дата реєстрації 09.01.2014 (а.с. 8).

Згідно облікової картки №73463147 від 01 жовтня 2015 року ВРЕР №2 м. Одеси (5102), автомобіль марки LEXUS GX 460 (універсал-В), свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2, знято з обліку для реалізації (а.с. 10).

Листом від 13 лютого 2015 року №1479/7/15-32-17-03-12 Головне управління ДФС в Одеській області повідомило ДПІ (ОДПІ) у районах, районах м. Одеси, об'єднаних ДПІ ГУ ДФС в Одеській області щодо адміністрування транспортного податку, який запроваджено з 1 січня 2015 року. Згідно вказаного листа, з метою якісного адміністрування транспортного податку ГУ ДФС в Одеській області було надано запит до ГУМВС України в Одеській області щодо надання інформації по автомобілям, які підлягають оподаткуванню транспортним податком. Листом №7/0-190 від 20 січня 2015 року ГУМВС України в Одеській області надано перелік автомобілів з об'ємом двигунів понад 3000 куб.см. Даним листом ГУ ДФС в Одеській області надає наявну інформацію по фізичним особам - власникам транспортних засобів для відпрацювання та вжиття відповідних заходів щодо залучення до оподаткування транспортним податком (а.с. 35-37).

Відповідно до пункту 157 переліку ГУМВС України в Одеській області, ОСОБА_3 є власником автомобілю марки LEXUS GX 460, рік випуску 2010, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єм двигуна 4608, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 (а.с. 37).

01 січня 2015 року набрав чинності Закон України №71-VIII від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, шляхом викладення в новій редакції ст.267 ПК України, введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Згідно з пп. 267.2.1 п.267.1 ст.267 ПК України, об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Базою оподаткування, у відповідності з п.п.267.3.1 п.267.1 ст.267 ПК України, є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Транспортний засіб позивача підпадає під визначення об'єкту оподаткування транспортним податком відповідно до ст. 267 ПК України, а позивач є платником такого податку, що останнім не оспорюється.

З огляду на зазначене, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000, 00 грн. (а.с. 38).

Згідно з п. 267.4 ст. 267 ПК України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Підпунктом 267.6.1 пункту 267.6 статті 267 ПК України закріплено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку.

Згідно пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об'єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

За об'єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу (пп. 267.6.6 п.267.6 ст.267 ПК України).

Згідно вимог пп. 267.8.1 п. 267.8 ст. 267 ПУ України, транспортний податок сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до п. 59.1 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З огляду на зазначене, 10 лютого 2016 року Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області складено податкову вимогу форми «Ф» від 10 лютого 2016 року №208-23, згідно якої станом на 09 лютого 2016 року сума податкового боргу платника податків (ОСОБА_3) за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 25 000, 00 грн., з яких 25 000, 00 грн. основний платіж з транспортного податку з фізичних осіб (а.с. 9).

Податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

При цьому, згідно з п.14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

З огляду на положення зазначених норм Податкового кодексу України, податкова вимога складається контролюючими органами та направляється платнику податків у разі несплати таким платником узгодженої суми грошового зобов'язання (податкового боргу) в установлені законодавством строки.

Вирішуючи питання щодо правомірності прийняття відповідачем податкової вимоги форми «Ф» від 10 лютого 2016 року №208-23, судом досліджувалось питання щодо узгодженості грошового зобов'язання, а також правильність визначення розміру податкового зобов'язання.

Так, судом встановлено, що заборгованість у розмірі 25 000, 00 грн. визначена позивачу, згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року.

Податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року позивачем не оскаржувалось, а визначена у ньому сума транспортного податку після спливу граничного строку для сплати податку є узгодженою.

Отже, встановивши узгодженість грошового зобов'язання позивача зі сплати транспортного податку та несплату ним цих зобов'язань у встановлений законом строк, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, на підставі п. 59.1 ст. 59 ПК України, в межах наданих повноважень та з метою виконання покладених на інспекцію завдань, було складено податкову вимогу форми «Ф» від 10 лютого 2016 року №208-23.

Що стосується розміру визначеного податкового зобов'язання, суд зазначає наступне.

Згідно податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №13038-17 від 23 червня 2015 року позивачу нараховано суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25 000, 00 грн. за календарний 2015 рік.

Однак, судом встановлено, що згідно облікової картки №73463147 від 01 жовтня 2015 року ВРЕР №2 м. Одеси (5102), автомобіль марки LEXUS GX 460 (універсал-В), свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 знято з обліку для реалізації (а.с. 10).

Тобто, у звітному періоді (2015 рік) позивач був зареєстрованим власником вказаного автомобілю 9 місяців.

Відповідно до п.267.6 ст.267 ПК України, транспортний податок сплачується пропорційно кількості місяців перебування об'єкту оподаткування у праві власності платника податку.

Таким чином, за звітний (податковий) період (2015 рік) позивачу мало бути нараховано транспортний податок з розрахунку за 9 місяців 2015 року (з січня по вересень 2015 року), що складає 18 750, 00 грн. (25000/12х9=18750).

Отже, відповідачем не правильно нараховано позивачу транспортний податок у сумі 25 000 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах , встановлених законом.

Згідно з п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків, зобов'язаний, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

При цьому, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган, згідно приписів п. 59.1 ст. 59 ПК України, надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що відповідач при прийнятті оскарженого рішення діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, однак невірно визначив суму податкового зобов'язання в частині визначення податкового боргу у розмірі 6 250, 00 грн. (25000-18750=6250). В іншій частині податкова вимога від 10 лютого 2016 року №208-23 є правомірною.

Що стосується доводів позивача про неможливість нарахування та утримання транспортного податку у 2015 році, оскільки рішення Одеської міської ради №6257-VI "Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку" прийнято 21 січня 2015 року, тобто, після 15 липня 2014 року, отже застосування його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2016 року, суд зазначає наступне.

Статтею 10 ПК України визначено перелік місцевих податків та зборів. Зокрема, до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок (п. 10.1 ст. 10 ПК України).

Пунктом 10.5. вказаної статті у редакції, чинній до 01.01.2015 року прямо передбачено, що установлення місцевих податків та зборів, не передбачених цим Кодексом, забороняється.

Як уже зазначалось вище, 01 січня 2015 року набув чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції ст. 267 ПК України, введено новий транспортний податок.

З 01 січня 2015 року п. 10.2. ст. 10 ПК України викладено у наступній редакції: місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю), тобто, саме з 01 січня 2015 року місцевим радам надано право приймати рішення щодо нового виду місцевого податку - транспортного податку.

Відповідно до пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Однак, до спірних правовідносин не може бути застосовано положення пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, в силу того, що до 31.12.2014 року відповідний транспортний податок на справлявся.

При цьому, пунктом 7.3. статті 7 Податкового кодексу України визначено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до нього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Таким чином, аналіз вищевказаних правових норм у їх сукупності дає підстави дійти висновку, що наявність відповідної норми Податкового кодексу України, зокрема, статті 267, яка повністю врегульовує процедуру адміністрування транспортного податку та чітко визначає його ставки, є достатньою підставою для виникнення у контролюючого органу обов'язку по нарахуванню такого податку та винесення відповідних податкових повідомлень - рішень, а у платників податків - виникнення зобов'язання щодо його сплати.

Оскільки рішення Одеської міської ради «Про встановлення податку на майно в частині транспортного податку» №6257-VІ від 21 січня 2015 року приймалось саме на виконання приписів вищевказаних норм права, а також положень пункту 81 Розділу I, пункту 4 розділу II прикінцевих положень Закону України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», то сама по собі дата його прийняття не змінює і не нівелює положення ПК України, що регулюють спірні правовідносини.

Посилання ж позивача на положення статті 58 Конституції України щодо зворотної сили закону також є безпідставними, оскільки положення статті 267 ПК України в редакції Закону України №71-VIII від 28 грудня 2014 року набрали законної сили з 1 січня 2015 року, розповсюджуються тільки на звітний податковий період 2015 року і відповідачем на минулі податкові періоди не застосовуються.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що відповідачем правомірно сформовано та направлено на адресу позивача податкову вимогу від 10 лютого 2016 року №208-23 в частині податкового боргу у розмірі 18 750,00 грн., в іншій частині (6 250,00 грн.) оскаржена вимога підлягає скасуванню.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити за правилами статті 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 11, 23, 69, 71, 72, 86, 94, 158-163, 254, КАС України, Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги №208-23 від 10 лютого 2016 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області №208-23 від 10 лютого 2016 року в частині визначення податкового боргу на суму у розмірі 6 250, 00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано у строк, встановлений статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання її копії. Апеляційна скарга подається до Одеського окружного адміністративного суду, та одночасно її копія до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 25 квітня 2016 року.

Суддя О.В. Глуханчук