Decision № 57434457, 26.04.2016, Bohunskyi District Court of Zhytomyr City

Справа №295/7109/15-ц

Категорія 19

2/295/119/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючого судді - Полонця С.М.,

при секретарі с/з ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати попередній договір від 29.01.2015 року, укладений між позивачем та ОСОБА_3, недійсним внаслідок його нікчемності, застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину та стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 10318,78 грн., посилаючись на те, що нею за попереднім договором, який не відповідає вимогам закону, передано відповідачу завдаток 500 дол. США, однак внаслідок неукладення між сторонами в подальшому договору купівлі-продажу квартири, відповідач відмовляється повернути отримані кошти.

В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача та в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частинами 1, 2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як роз'яснено у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06 листопада 2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Судом встановлено, що 29.01.2015 року між сторонами по справі було укладено попередній договір, відповідно до якого сторони зобовязалися в майбутньому, в строк, обумовлений в цьому договорі, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 на умовах і в порядку, визначених цим договором. До підписання вказаного договору, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання, з метою забезпечення реалізації своїх намірів щодо придбання вищезазначеного майна та своєї платіжної спроможності, покупець ОСОБА_2 передала, а продавець ОСОБА_3 отримала суму завдатку у розмірі, що еквівалентно 500 доларів США. При цьому сторони домовились про те, що договір купівлі-продажу повинен бути підписаний та посвідчений у нотаріальному порядку до 16.02.2015 року, а звільнять квартиру в день нотаріального оформлення.

В подальшому договір купівлі-продажу вищезазначеного обєкту нерухомого майна між сторонами не було укладено.

Вищевказані обставини визнані позивачем та представником відповідача в судовому засіданні, а тому не потребують доказування.

Згідно ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Відповідно до ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір нікчемним.

Як встановлено в судовому засіданні, оскаржуваний попередній договір не був укладений у формі, встановленій для основного договору (купівлі-продажу квартири), тобто не був нотаріально посвідчений, а тому є нікчемним і в силу ч.2 ст.215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно зі ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобовязання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Правила ст.571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і мають бути повернуті в тому розмірі, в якому вони надавалися. Внесення завдатку як способу виконання зобовязання може мати місце лише у випадку, якщо таке зобовязання випливає із договору, укладеного сторонами.

Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобовязання може мати місце лише в разі наявності зобовязання, яке повинно було виникати на підставі договору про відчуження обєкту нерухомого майна (купівлі-продажу квартири).

Оскільки договір купівлі-продажу квартири між сторонами у справі укладений не був, передана ОСОБА_2 ОСОБА_3 грошова сума в 500 доларів США, яка станом на день подання позову до суду 13.05.2015 року за офіційним курсом НБУ становить 10318,78 грн., є авансом, який підлягає поверненню позивачу.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2013 року №6-176цс12, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Таким чином, позовні вимоги є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, зі стягненням, відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача судового збору сплаченого при зверненні до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог .

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_2 10318 грн. 78 коп. та судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.

В решті вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: