Court ruling № 57283239, 20.04.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2016 року м. Київ К/800/22978/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби

у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 січня 2015 року

у справі № 804/6236/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський трубний завод»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі

м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби

у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський трубний завод» (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (надалі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 квітня 2014 року № 0000342203, № 0000352203, № 0000362203.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 січня 2015 року, адміністративний позов задоволено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 січня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість за січень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 21 березня 2014 року № 338/04-67-22-003/05393122.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 листопада 2013 року № 678, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України - позивачем в декларації з податку на додану вартість за січень 2014 року не задекларовано показники в рядку 21.3 "Зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу" у сумі (- 6304634,00) грн., що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового періоду (рядок 24 декларації) за січень 2014 року на суму 648337,00 грн., завищення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в сумі 3952232,00 грн., та заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25 декларації) на суму 1704065,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача стало неврахування позивачем у податковій звітності за січень 2014 року висновків акта попередньої перевірки.

У зв'язку із виявленими порушеннями, на підставі акта перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2014 року: № 0000342203, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3952232,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 1976116,00 грн.; № 0000352203, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 648337,00 грн.; № 0000362203, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання у розмірі 2556097,50 грн., в тому числі на 1704065,00 грн. - за основним платежем, на 852032,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пунктом 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень стало неврахування позивачем в податковій звітності висновків попередньої перевірки (акт №379/22.3-05393122 від 19 грудня 2013 року), за результатами якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 00000931100 про зменшення позивачу суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 6304634,00 грн.

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується відповідачем, вищезазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем у судовому порядку. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 березня у справі № 804/1751/14 вищезгадане податкове повідомлення-рішення визнано протиправним та скасовано. Вказане судове рішення було оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи оскарження позивачем в судовому порядку податкового повідомлення-рішення від 10 січня 2014 року № 00000931100, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності неврахування позивачем відповідних сум зменшення від'ємного значення з податку на додану вартість у податковій декларації за січень 2014 року.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 27 січня 2015 року у справі № 804/6236/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна