Справа № 629/3785/14-к
Номер провадження № 1-кп/629/8/16
У Х В А Л А
12 квітня 2016 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Соколенко О.О., прокурора Кривича І.В.., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова, Харківської області питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, громадянина України, не працюючого, не військовозобовязаного, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 36, який фактично мешкав за адресою: смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, вул. Кутузова, б. 11, відносно якого обрана міра запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -
В С Т А Н ОВ И В:
01.09.2014 року до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з Лозівської міжрайонної прокуратури Харківської області надійшов обвинувальний акт та додані до нього документи у відношенні ОСОБА_2 з кваліфікацією кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.
13.05.2016 року спливає шістдесят днів раніше обраного строку тримання під вартою обвинуваченого по справі.
В судовому засіданні прокурор Кривич І.В., з урахуванням закінчення строку тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою просив продовжити у відношенні нього застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на наявність підстав передбачених ст. 177 КПК України. Крім цього зазначив, що обвинувачений не працює, на шлях виправлення не став, скоїв девять корисних злочинів, тобто є підстави вважати, що він може переховуватись від суду.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 не заперечували проти продовження застосування обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу.
При вирішенні зазначеного клопотання суд виходить з наступного.
Згідно ст. 29 Конституції України ніхто не може бути арештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність продовження обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи характер інкримінованих ОСОБА_2, кримінальних правопорушень, тяжкість останніх, з урахуванням положень ст. 177 КПК України, відповідно до яких, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Суд враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та оцінює сукупність обставин, передбачених в ст. 178 КПК України, а саме, бере до уваги, що судове слідство триває, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, відсутність у обвинуваченого постійного місця роботи, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних звязків.
Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились, а тому продовження обвинуваченому строків тримання під вартою є виправданим.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни міри запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та продовжує строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 до 10 червня 2016 року, вважаючи жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 110, 177, 178, 331, 369-372 КПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Задовольнити клопотання прокурора Лозівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_3.
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, б. 36, який фактично мешкав за адресою: смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, вул. Кутузова, б. 11, обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на строк до двох місяців, тобто до 10 червня 2016 року в умовах Харківської установи виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№ 27).
Відлік строку продовження дії існуючого запобіжного заходу рахувати з дня винесення ухвали, а саме з 12 квітня 2016 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.А. Смірнова
The court decision No. 57119960, Lozova City and District Court of Kharkiv Oblast was adopted on 12.04.2016. The procedural form is Criminal, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find important data about this court decision. We provide convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database includes the full range of information you need, allowing you to find important data easily.
This decision relates to case No. 629/3785/14-к. Organisations, which are mentioned in the text of this judgment: