Court ruling № 56972992, 06.04.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/36129/13

№ К/800/36129/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013

у справі № 826/3371/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інвест Україна" (далі - ТОВ "Агро Інвест Україна")

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013, позов ТОВ "Агро Інвест Україна" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 11.12.2012 № 0013982262, яким підприємству збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 79 948,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій - 19 987,00 грн. за порушення вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК).

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 22.11.2012 № 1057/22-2/34478187 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Агро Інвест Україна" з питань правильності обчислення податкових зобов'язань та податкового кредиту за період з 01.08.2011 по 31.08.2011. Згідно з цим висновком ТОВ "Агро Інвест Україна" безпідставно сформовано податковий у серпні 2011 року на суму 79 948,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", із посиланням на порушення ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" податкової дисципліни з огляду на формування цим підприємством лише податкової вигоди у період з 01.08.2011 по 31.08.2011 внаслідок здійснення безтоварних операцій із ТОВ "Комтексервіс" у цей період, що було встановлено у ході податкової перевірки останнього, оформленої актом від 12.11.2012 № 4983/7/22-223.

В судовому процесі встановлено, що між ТОВ "Агро Інвест Україна" в особі філії "Стояни" та ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" укладено договір про надання сільськогосподарських послуг (збирання урожаю зернових та олійних культур зернозбиральними комбайнами "Lexion-450", "Lexion-460") від 12.07.2011 № 01/11-У/55. ТОВ "Хім-Агро-Сервіс" виписано на адресу позивача на поставку послуг згідно з договором від 12.07.2011 № 01/11-У/55 податкову накладну від 08.08.2011 №3 на суму 479 686,50 грн. Поставка зазначених послуг підтверджується нарядами комбайнерам, виданими у період з липня 2011 року по серпень 2011 року на збирання зернових на полях, які знаходяться у користуванні ТОВ "Агро Інвест Україна"; лімітно-забірними картками на отримання паливно-мастильних матеріалів у період з 16.07.2011 по 08.08.2011; журналом обліку паливно-мастильних матеріалів, що заповнювався під час заправки комбайна. Суд встановив, що зібране в результаті виконання вище зазначеного договору зерно позивач передав на зберігання ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД", що підтверджено договором від 13.07.2011 № 27, реєстрами накладних на прийняте насіннєве зерно із зазначенням якості по середньодобовому зразку та складськими квитанціями на зерно. Перевезення зібраного зерна з полів, які знаходяться в користуванні ТОВ "Агро Інвест Україна", до елеватору ТОВ "Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД" виконано фізичною особою-підприємцем Щетько В.А. на підставі договору від 11.07.2011 № 48, що підтверджено товарно-транспортними накладними, талонами руху зерна та актом виконаних робіт від 11.08.2011, підписаний між фізичною особою-підприємцем Щетько В.А. та філією "Стояни" від імені ТОВ "Агро Інвест Україна".

Відповідно до абзаців 1 - 3 пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ( в редакції, чинній до 1 липня 2015 року).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (підпункт 198.6 статті 198 ПК).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 стаття 201 ПК) на суму ПДВ в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Порушення постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій із ТОВ "Хім-Агро-Сервіс", встановили факт поставки послуг від цього постачальника на адресу позивача, та з огляду на відсутність відповідних доказів з боку податкового органу на підтвердження вчинення позивачем податкового правопорушення та/або його обізнаності про порушення контрагентом податкового законодавства чи-то сприяння йому в цьому дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев