Court ruling № 56972684, 31.03.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Київ К/800/31013/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Черпака Ю.К. (судді-доповідача),

Кобилянського М.Г.,

Ліпського Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв до Дочірнього підприємства "Інтехпром-18" про стягнення коштів,

за касаційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року,

встановив:

У березні 2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв звернулось з позовом до Дочірнього підприємства "Інтехпром-18" про стягнення заборгованості у розмірі 1855,93 грн. за 2003 рік.

В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідач несвоєчасно сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Дочірнє підприємство "Інтехпром-18" перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв як платник внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Відповідно до статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції Закону, чинній на день подання підприємством звітності) відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в розмірі 2,62 % від фонду заробітної плати.

У розрахунковій відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2003 рік у рядках 12 та 15 відповідач самостійно визначив суму несплачених страхових внесків на кінець звітного періоду у розмірі 1855,93 грн.

Оскільки вказану суму заборгованості Дочірнє підприємство "Інтехпром-18" не сплатило, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв звернулося з позовом про стягнення боргу.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що на підставі даних, наведених у розрахунковій відомості підприємства за 2003 рік, сума, заявлена позивачем до стягнення, є заборгованістю зі сплати внесків, пов'язана з несвоєчасною виплатою заробітної плати. Оскільки вказана сума не є недоїмкою та пенею, підстави для її стягнення відсутні.

Відповідно до пункту 7 розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (у редакції Закону станом день подання відповідачем звітності) роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно з підпунктом 4.10 пункту 4 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20 квітня 2001 року №12 (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Інструкція № 12) для роботодавців розміри страхових внесків страхувальників обчислюються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних і компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладанню прибутковим податком з громадян. Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.

Підпунктами 4.12-4.14 пункту 4 Інструкції № 12 визначено, що страхові внески сплачуються юридичними особами - в день одержання коштів на оплату праці в установах банків, а при проведенні оплати праці з готівкової виручки чи натуроплатою - платники зобов'язані не пізніше наступного дня після здійснення виплат подати до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду. Нараховані страхові внески, інші платежі сплачуються страхувальниками шляхом перерахування відповідних сум на відповідний рахунок Фонду. У разі нестачі коштів на поточному рахунку платника на виплату заробітної плати та сплату страхових внесків у повному обсязі отримання платником коштів на оплату праці і перерахування страхових внесків до Фонду здійснюється у пропорційних сумах.

Тобто, обчислення страхових внесків здійснюється із сум, фактично нарахованих на виплату заробітної плати працівникам, а тому днем виникнення у страхувальника обов'язку по сплаті страхових внесків є день одержання коштів на оплату праці.

Слід враховувати, що згідно з підпунктами 5.1 та 5.2 пункту 5 Інструкції № 12 недоїмкою вважаються не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески, а пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати і по день сплати платежу.

Враховуючи, що заборгованість Дочірнього підприємства "Інтехпром-18" зі сплати страхових внесків утворилась у зв'язку із невиплатою заробітної плати працівникам, суди дійшли правильного висновку, що ці суми не є недоїмкою зі сплати внесків чи пенею у розумінні наведених норм, а тому обов'язок щодо їх сплати виникає у підприємства з моменту отримання коштів на оплату праці.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Миколаїв залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Судді: Черпак Ю.К.

Кобилянський М.Г.

Ліпський Д.В.