Decision № 56924575, 01.04.2016, Saltivskyi District Court of Kharkiv City (until 25.04.2025 - Moskovskyi District Court of Kharkiv City)

01.04.2016

643/18831/15-ц;

2/643/1378/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2016 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Абсалямової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про присудження грошової компенсації за належну частину квартири, -

в с т а н о в и в:

Позивач первинно звернувся до суду із позовом до відповідача яким, просить визначити частки у квартирі № 40 у будинку № 139-«г» по Салтівському шосе у м. Харкові, що на праві спільної сумісної власності належить сторонам, а саме, ? частина квартира належить позивачу та ? частина квартири відповідачу; припинити право власності відповідача на ? частину квартири; визнати за позивачем право власності на ? частину та присудити на користь позивача грошову компенсацію за належну відповідачу ? частину квартири у розмірі 236250грн. з депозитного рахунку, на який позивачем буде внесено вказану суму коштів, що становить ринкову вартість частки відповідача.

В подальшому позивач уточнив вимоги позову і остаточно просить присудити на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за належну неї ? частину квартири № 40 у будинку № 139-«г» по Салтівському шосе у м. Харкові у розмірі 138100грн. з депозитного рахунку, на який позивачем буде внесено вищевказану грошову суму коштів, що становить ринкову вартість частки відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначає, що квартира № 40 по Салтівському шосе, 139-«г» належить на праві спільної сумісної власності сторонам по справі. 28.01.2010р. шлюб між сторонами розірвано і з 28.10.2015р. відповідач мешкає за іншою адресою, перешкоджає позивачу користуватися квартирою, участі у комунальних витратах не приймає тощо. Між співвласниками виникли неприязне ні стосунки, тому позивача звертався до відповідача з пропозицією про грошову компенсацію вартості частини квартири, що неї належить, однак остання з жодною пропозицією не погодилась. Вищенаведене свідчить про неможливість спільного проживання та володіння квартирою. Оскільки у відповідача у власності є приватний будинок, припинення права власності на частку відповідача з виплатою компенсації, не завдасть шкоди останньої.

В судовому засіданні позивач підтримав обставини та вимоги уточненого позову і просить його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не зявилась, будучи повідомленою про день та час розгляду справи належним чином, заяв про поважні причини своєї відсутності або про слухання справи за її відсутністю не надала.

Суд, вивчивши доводи позивача, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, встановлено, що квартира № 40 по Салтівському шосе, 139-«б» в м. Харкові на праві власності належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

При цьому, за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частину вказаної квартири.

Такі обставини знайшли своє підтвердження копією договору купівлі продажу квартири від 21.05.1999р., рішенням Московського районного суду м. Харкова від 04.12.2015р. (а.с.40-42,80).

Відповідно до правил ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Також встановлено, що сторони зареєстровані у спірній квартирі, відповідач проживає окремо.

Відповідно до положень п.п.3, 4 ч. 1 ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо спільне володіння і користування майном є неможливим та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї.

Між тим, з боку позивача жодним доказом не доведено, що відповідач чинить будь-які перешкоди щодо користування власністю, що спільне володіння та користування квартирою є неможливим, а також і той факт, що відповідач має інше житло у власності і припинення її частки у спірній квартири не задасть істотної шкоди неї як співвласнику майна.

Не містять таких доказів і матеріали справи.

Непроживання відповідача у спірній квартирі не є обставиною щодо підвтредження доводів і вимог позову.

Далі, із звіту про оцінку майна № 020316-1 вбачається, що ринкова вартість спірної квартири становить 276200грн., відповідно ? частина 138200грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Оскільки з боку ОСОБА_1 попередньо не внесено відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, що останнім не спростовуються, суд вважає за неможливе задоволення таких вимог позову.

Наміри позивача щодо внесення в майбутньому, у разі присудження компенсації на користь відповідача, грошової суми, не відповідають вимогам чинному законодавству.

Таким чином, суд надійшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог внаслідок їх недоведеності і не відповідності вимогам ЦК України.

Керуючись ст. ст. 4, 11, 60, 79, 88, 208, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 358, 365 ЦК України, суд, -

в и р і ш и в:

В задоволені вимог позову відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова, шляхом подачі протягом десяти днів з дня оголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя