ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"17" березня 2016 р. м. Київ К/800/38031/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Карася О.В.
Шипуліної Т.М.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року
у справі № 815/1008/15
за позовом Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року, адміністративний позов Державної податкової інспекції у Суворовському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області; позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; відповідач) задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 в доход Державного бюджету України на користь ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області заборгованість у загальному розмірі 30 088,31 грн., в тому числі 6 933,60 грн. з податку на додану вартість та 23 154,71 грн. зі штрафних (фінансових) санкцій.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі (з урахуванням уточнення касаційних вимог), з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 777/17-2/НОМЕР_1 від 04 березня 2013 року.
На підставі зазначеного акту перевірки та за наслідками адміністративного оскарження, ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення № 0000065172 від 11 червня 2013 року, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 984,25 грн. (7 175,00 грн. - основний платіж, 809,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000027127 від 22 березня 2013 року, яким до підприємця застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23 224,60 грн.
Вказані акти індивідуальної дії оскаржено відповідачем у судовому порядку.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року у справі № 815/402/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року, визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000065172 від 11 червня 2013 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 961,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, а також податкове повідомлення-рішення № 0000027127 від 22 березня 2013 року в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 69,89 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року набрало законної сили, а контролюючим органом, в свою чергу, вжито заходи щодо стягнення з відповідача податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством.
Колегія суддів вважає зазначений висновок судів передчасним, з огляду на таке.
За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.
Згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
З огляду на зміст наведених норм процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку.
Втім, як вбачається з доданих до матеріалів касаційного провадження документів, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 серпня 2015 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 березня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 03 вересня 2014 року скасовано, а справу № 815/402/14 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду зазначеної справи постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2015 року податкові повідомлення-рішення № 0000065172 від 11 червня 2013 року та № 0000027127 від 22 березня 2013 року визнано протиправними та скасовано в повному обсязі.
А відтак, для правильного вирішення спору суду слід достеменно з'ясувати, чи набрало вказане судове рішення законної сили.
З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 задовольнити.
Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2015 року.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Карась О.В.
Шипуліна Т.М.
The court decision No. 56880708, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine) was adopted on 17.03.2016. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We offer convenient and quick access to current court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database contains the full range of information you need, allowing you to find useful information conveniently.
This decision relates to case No. 815/1008/15. Firms, which are mentioned in the text of this judgment: