Decision № 56853521, 29.03.2016, Holosiivskyi District Court of Kyiv City

Справа № 752/8049/14-ц

Провадження № 2/752/726/16

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

29 березня 2016 року Голосіївський районний суд міста Києва у складі: головуючого - судді Новак А.В., при секретарі Закаблуківській О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Голосіївського району міста Києва, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна про визнання договору недійсним та визнання права власності на квартиру та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Голосіївського району міста Києва про виселення, усунення перешкод в користуванні власністтю та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

до Голосіївського районного суду міста Києва звернувся позивач ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Голосіївського району міста Києва, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна про визнання договору недійсним та визнання права власності на квартиру.

Мотивував свої вимоги тим, що він за власні кошти, які заробив на території США придбав квартиру АДРЕСА_1.

Оскільки у нього була домовленість з братом -ОСОБА_2, то право власності на квартиру було оформлено саме та відповідача ОСОБА_2, відповідно до договору купівлі-продажу від 22 червня 2004 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за № 3547, який за його - позивача кошти прибав квартиру та оплатив послуги нотаріуса.

В подальшому ОСОБА_2 надав йому доручення на розпорядження вказаною квартирою.

Позивач вказує, що між ними велися переговори про переоформлення зазначеної квартири на його ім'я, однак ОСОБА_8 відмовився таку оформлювати на нього, у зв'язку з чим він був змушений звертися із заявою до Шевченківського РВ УМВС України в Чернівецькій області з метою надання відповідної оцінки діям ОСОБА_2

18 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстровано у реєстрі за № 4998.

Позивач вказує, що фактично за вказаним договором купівлі - продажу квартири від 18.10.2013 року укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було здійснено відчуження його квартири.

Крім того, позивач зазначає, що квартира продана відповідно до ціни 149326 гривень, відповідно до оцінки проведеної ТОВ «Південні зірки», однак така вартість не відповідає реальній вартості квартири АДРЕСА_1.

Також в оспорюваному договорі зазначено ряд обставин, які не відповідали дійсним обставинам, як-то наявність неповнолітньої особи, і тому при здійсненні відчуження квартири повинен був би бути дозвіл органу опіки та піклування, однак такого надано не було.

Також позивач зазначає, що покупець ОСОБА_3 ніколи не оглядала предмет купівлі - квартиру АДРЕСА_1, але в договорі зазначає протилежне.

Позивач з посиланням на обставини зазначені у тексті позовної зави та на правила ч. 1, ч. 3 ст. 215 ЦПК України, ст. 224 ЦПК України та 234, 228 ЦПК України просить суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_1.

Також просить суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 і зобов'язати Державну реєстраційну службу України внести зміни до реєстру прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 із зазначенням власника - ОСОБА_1.

В свою чергу з позовом до суду звернувся позивач ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Голосіївського району міста Києва про виселення, усунення перешкод в користуванні власністтю та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу квартири укладеного 18 жовтня 2013 року між нею та ОСОБА_2 вона є власником квартири АДРЕСА_1. Зазначений договір було посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В. (далі Договір).

Відповідно до пункту 9 Договору, відповідач ОСОБА_2 стверджував що згідно ст. 403, 405 Цивільного кодексу України та ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» зазначений договір не порушує права та інтереси неповнолітніх, малолітніх та інших осіб, які зареєстровані і проживають у квартирі, що є предметом даного договору. Неповнолітні та/або малолітні діти права користування вказаною вище квартирою не мають.

Також відповідно до п. 10 Договору, відповідач ОСОБА_2 зобов'язувався знатися з реєстраційного обліку , звільнити квартиру від особистих речей, предметів домашньої обстановки та вжитку та передати ключі від квартири у строк до 28 жовтня 2013 року.

Однак, як стверджує позивач, після укладення Договору, їй стало відомо, що у квартирі проживає відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_6, при цьому останній без її згоди та згоди попереднього власника, в день укладення договору купівлі-продажу квартири був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що наявність таких обставин та невиконання умов Договору порушує її права, як власника квартири, а тому просить суд ухвалити рішення, яким зобов'язати ОСОБА_2 звільнити квартиру АДРЕСА_1 від особистих речей, предметів домашньої обстановки і вжитку та передати ОСОБА_3 ключі від дверей квартири АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_6 з приміщення квартири АДРЕСА_1 і визнати їх та ОСОБА_6 руслана Олеговича такими що втратили право на користування квартирою АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав вимоги позовної заяви та просив її задовольнити. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 просив відмовити повністю.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримва вимоги позовної заяви та просив таку задовольнити. У задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити з посиланням на письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Інші особи, які брали участь в справі в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи судом повідомлялися, а тому суд з урахуванням думки представників сторін, які брали участь у судовому засіданні вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.

Заслухавши думку представників, які були присутні в судовому засіданні, дослідивши і проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов наступних висновків.

З матеріалів договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко Ю.П. 22 червня 2004 року укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за № 3547 вбачається, що ОСОБА_2 прибав квартиру АДРЕСА_1.

Представником ОСОБА_1 зазначений договір купівлі - продажу квартири не оспорювався і відповідно судом визнається що станом на момент укладення оспорюваного договору купівлі - продажу квартири укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 предмет продажу - квартира АДРЕСА_1 правомірно належала на праві власності останньому.

Доказів того, що зазначена квартира була придбана за грошові кошти ОСОБА_1, суду надано не було і така обставина не знайшла свого відображення в ході судового розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

18 жовтня 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., зареєстровано у реєстрі за № 4998.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦК України, власник майна має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд не бере до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на ту обставину, що у нього виникло право вимоги визнання оспорюваного договору недійсним у зв'язку з тим, що право власності на зазначену квартиру було набуто ОСОБА_2 за його кошти.

Як зазначалося судом вище, дана обставина не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси(частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суду не надано доказів того, що укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., зареєстровано у реєстрі за № 4998 порушує права та законні інтереси саме ОСОБА_1 - позивача по справі.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Таким чином, суд аналізуючи надані сторонами докази дійшов категоричного висновку про відсутність порушення прав ОСОБА_1 при укладенні договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., зареєстровано у реєстрі за № 4998, а тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає у повному обсязі.

В той же час, суд зазначає, що ОСОБА_1 не наведено будь-яких обставин на обґрунтування позовних вимог в частині визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України.

Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд вважає, що такі підлягають задоволенню частково.

Судом встановлено, що станом на день розгляду справи у квартирі АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 та неповнолітній ОСОБА_6 і за заначеню адресою зберігаються їх особисті речі предмети домашньої обстановки і вжитку, що не заперечувалося представником ОСОБА_1

Представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив, що його довіритель у зазначеній квартирі не проживає, а тому відповідно на погляд суду вимога ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_2 задоволенню не підлягає пор скільки в цій частині відсутній предмет спору.

В той же час, суд вважає, що вимога ОСОБА_3 про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9, 10 договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В., зареєстровано у реєстрі за № 4998(далі Договір), продавець ОСОБА_2 ствердив що згідно статей 403, 405 Цивільного кодексу України та статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей» зазначений договір не порушує права та інтереси неповнолітніх, малолітніх та інших осіб, які зареєстровані та проживають в квартирі, що є предметом Договору. При цьому продавцем ОСОБА_2 зазначено, що неповнолітні та/або малолітні діти права користування вказаною квартирою не мають.

В той же час ОСОБА_1 зобов'язався знятися з реєстраційного обліку і звільнити квартиру від предметів домашнього вжитку та особистих речей і передати ключі від квартири у строк до 28 жовтня 2013 року.

Як було зазначено в судовому засіданні представниками сторін ОСОБА_1 є братом ОСОБА_2 і останні разом постійно не проживали і не вели спільного господарства.

Відповідно до ст. 155 Житлового кодексу Української РСР, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи зазначені в частині другій статті 64 Житлового кодексу Української РСР.

Відповідно до ст. 64 Житлового кодексу Української РСР, до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

За такої обставини, правила статті 405 ЦК України на правовідносини ОСОБА_1, ОСОБА_2 і неповнолітнього ОСОБА_10 не розповсюджуються.

Виходячи з міркувань того, що власник майна - ОСОБА_3 відповідно до статті 316 ЦК України здійснює своє право власності незалежно від волі інших осіб за своєю волею відповідно до закону, то проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 порушує її право на вільне розпорядження та володіння свою власністю - квартирою АДРЕСА_1 і відповідно відновлення такого права необхідно здійснити у спосіб усунення перешкод в користуванні зазначеною квартирою шляхом виселення відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_6 із спірної квартири.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право усунення перешкод у здійсненні ним права розпорядження та користування своїм майном.

Суд вважає, що відповідачі проживаючи у квартирі, що на праві приватної власності належить позивачу ОСОБА_3, і добровільно не звільняючи зазначене жиле приміщення порушує права власника -на безперешкодне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а тому остання має право на усунення перешкод у здійсненні таких прав, шляхом виселення відповідачів з займаного приміщення без надання іншого жилого приміщення.

При цьому суд констатує, що оскільки право власності на зазначену квартиру ОСОБА_2 припинилося в момент продажу квартири ОСОБА_3, то відповідно і право користування квартирою ОСОБА_1 і його сином ОСОБА_6, які в силу ст. 64 Житлового кодексу Української РСР не є членами його сім'ї є втраченим, оскільки домовленості з новим власником ОСОБА_3 про проживання зазначених осіб у її власній квартирі досягнуто не було, а тому такі вважаються особами, які втратили право на користування зазначеним нерухомим майном з моменту переходу права власності, а право на користування такою відповідачами в силу норм Житлового кодексу Української РСР за ними не зберігається.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 про зобов'язання ОСОБА_2 передати їй ключі від дверей квартири АДРЕСА_1 та звільнити останню від особистих речей, предметів домашньої обстановки і вжитку підлягають задоволенню.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову повністю та задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 частково, в межах їх доведеності перед судом.

Також, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати стягнути з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 212-215, 223, 294-296 ЦПК України,суд,-

в и р і ш и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Голосіївського району міста Києва, приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна про визнання договору недійсним та визнання права власності на квартиру - відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Орган опіки та піклування Голосіївського району міста Києва про усунення перешкод в користуванні власністю - задовольнити частково.

Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_6 звільнити квартиру АДРЕСА_1 від особистих речей, предметів домашньої обстановки і вжитку.

Зобов'язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 ключі від дверей квартири АДРЕСА_1.

Виселити ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_6 з приміщення квартири АДРЕСА_1.

Визнати ОСОБА_1 та малолітнього ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, солідарно 243(двісті сорок три) гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення, а рішення яке було ухвалено без участі особи, яка її оскаржує протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва.

Суддя А.Новак