Court ruling № 56754106, 09.03.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2016 року м. Київ К/800/3540/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Веденяпін О.А.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Інспекція)

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2014

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014

у справі № 821/329/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Алеф" ЛТД (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Товариство звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.02.2012 № 0000380700.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2014, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014, позов задоволено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що позивач належним чином підтвердив реальний характер операцій з придбання сільськогосподарської продукції у зовнішньоекономічного товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервес» (далі - ЗЕТОВ «Інтервес»), тоді як результати перевірок постачальників товару по ланцюгу самі по собі не можуть впливати на податкові наслідки спірних операцій.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій скаржник просить скасувати ухвалені у справі судові акти та повністю відмовити у позові. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки установленим у рамках здійснення контрольно-перевірочних заходів обставинам, які свідчать про неможливість дійсного руху активів по задекларованим ланцюгам постачання та підтверджують номінальний характер спірних операцій метою одержання платником (позивачем у справі) бажаних податкових наслідків.

Позивач не скористався правом на подання заперечення на касаційну скаргу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що Інспекцією було проведено невиїзну позапланову перевірку Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за травень, червень, серпень-грудень 2010 року, оформлену актом від 17.02.2012 № 578/07-0/23140525.

Під час перевірки Інспекція, дійшовши висновку про фіктивний характер операцій з придбання позивачем товару (жмиху соняшника, кукурудзи) у ЗЕТОВ «Інтервес» за договором на поставку продукції від 08.04.2010 № 08042010-1, виключила з податкового кредиту Товариства суми ПДВ у ціні цієї продукції, що слугувало підставою для зменшення платникові суми бюджетного відшкодування на 316 262,22 грн. із застосуванням 79065,55 грн. штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 17.02.2012 № 0000380700.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень вбачається, що податкові наслідки у вигляді права на податковий кредит у ціні придбаних товарів, робіт, послуг (який у подальшому бере участь у розрахунку суми бюджетного відшкодування за правилами пункту 7.7 статті 7 названого Закону) є правомірними за умови реального виконання господарської операції та наявності первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Скасовуючи оспорюване податкове повідомлення-рішення Інспекції, оцінивши наявні у матеріалах справи докази відносно фактичних взаємовідносин сторін у рамках усього ланцюгу підприємств, які брали участь у процесі постачання спірного товару, беручи до уваги первинні документи (накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення), що підтверджують рух активу як до постачальника Товариства (ЗЕТОВ «Інтервес»), так і до самого позивача, суди дійшли висновку про реальність операцій з придбання Товариством сільськогосподарської продукції у заявленого контрагента та про неподання Інспекцією достатніх доказів недобросовісності Товариства і здійснення ним дій, спрямованих на одержання необґрунтованої податкової вигоди.

Фактично заперечення контролюючого органу проти фактів господарської діяльності, засвідчених первинними документами, ґрунтуються на відсутності у платника на час перевірки товарно-транспортних накладних на підтвердження транспортування товару у процесі виконання розглядуваних поставок (що було спростовано позивачем шляхом подання під час судового розгляду справи товарно-супровідної документації), а також на непідвтердженості виконання поставок товару в адресу ЗЕТОВ «Інтервес» (який є посередником) зустрічними перевірками постачальників останнього.

Слід зазначити, що сама по собі наявність у Товариства посередника при установлених судами фактичних обставин щодо взаємовідносин підприємств, які брали участь у передачі активу по ланцюгу, не дозволяє розцінювати дії Товариства у рамках спірних господарських операцій як такі, що здійснені з наміром отримати необґрунтовану податкову вигоду.

Недобросовісність платника настає у разі існування змови платника з його постачальниками по ланцюгу, здійснення ними узгоджених, взаємозалежних, не обумовлених ринковими механізмами дій, які керовані єдиним органом або особою з метою досягнення вигідних для одного з суб'єктів (позивача у справі) результатів у сфері оподаткування. В інакшому випадку правовідносини між учасниками попередніх ланок поставки не можуть впливати на податкові наслідки операцій між кінцевим набувачем та його безпосереднім постачальником.

Установлені судами обставини свідчать про те, що у даному разі лише після декларування оспорюваної суми бюджетного відшкодування та проведення податковим органом зустрічних перевірок постачальників можливо було встановити факт дотримання останніми податкової дисципліни. Доказів зворотного інспекцією не представлено.

За таких обставин суди з урахуванням сукупності встановлених у справі обставин та наявних у ній доказів дійшли цілком обґрунтованого висновку про недоведеність відповідачем наявності з боку Товариства зловживань у сфері податкових правовідносин та правомірно задовольнили даний позов.

Твердження податкового органу, викладені у касаційній скарзі, тотожні тим доводам, які були предметом розгляду судами першої та апеляційної інстанцій; їм надано належну правову оцінку, підстави для її неприйняття у касаційного суду відсутні.

Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено.

За таких обставин, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26.02.2014 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.05.2014 у справі № 821/329/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова О.А. Веденяпін