Court ruling № 56744202, 28.03.2016, Kyivskyi District Court of Kharkiv City

Справа № 640/434/16-к

н/п 1-кс/640/2502/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Божко В.В.,

при секретарі - Гайфутдіновій Б.О.,

за участю слідчого - Зеленської Я.С.,

підозрюваної - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

власника майна - ОСОБА_3,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції Зеленської Яніни Сергіївни, по кримінальному провадженню №12015220000001016 від 15.12.2015 року про накладення арешту на майно, -

встановив:

22.03.2016 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції Зеленської Я.С., погоджене прокурором відділу прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції Моцевим А.С., про накладення арешту на майно, а саме на квартиру АДРЕСА_1, яка на праві спільної власності належить підозрюваній ОСОБА_1

На обґрунтування клопотання слідчий зазначає, що головний бухгалтер ПФ «Каштан» ОСОБА_1, яка працювала на підприємстві з 11.11.2008 по 30.10.2015, у період 10.12.2012 по 30.10.2015 р.р., зловживаючи службовим становищем, заволоділа грошовими коштами підприємства шляхом безпідставного перерахування їх з розрахункових рахунків ПП «Каштан» нібито на рахунки КП «Підземне місто», КП «Харківський метрополітен» та УДК Жовтневого району, а фактично на рахунки ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, відкриті в Харківському ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», та на рахунки інших фізичних осіб, і таким чином заволоділа грошовими коштами ПФ «Каштан» в особливо великому розмірі на загальну суму 1 314 641, 05 грн., розпорядившись останніми на власний розсуд, чим спричинила матеріальну шкоду ПФ «Каштан» на зазначену суму.

В ході слідства від ПФ «Каштан» надійшла позовна заява на суму 1 500 000 грн.

21.03.2016 органом досудового розслідування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Також слідством встановлено, що згідно зі свідоцтвом про право власності від 26.12.1997 року ОСОБА_1 на праві спільної власності разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 належить квартира АДРЕСА_2

Враховуючи вищевикладене, для повноти, об'єктивності і всебічності розгляду всіх обставин скоєного злочину, в зв'язку з тим, що діями ОСОБА_1 ПФ «Каштан», від якого надійшла позовна заява, спричинена шкода в особливо великому розмірі, а саме в сумі 1 314 641, 05 грн., з метою відшкодування заподіяної шкоди, орган досудового розслідування звернувся із зазначеним клопотанням.

В судовому засіданні слідчий підтримала подане клопотання, просила його задовольнити.

Підозрювана ОСОБА_1, її захисник та ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вивчивши документи та матеріали, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, а також витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання, приходить до наступного.

В провадженні СУ ГУ Національної поліції в Харківській області перебуває кримінальне провадження №12015220000001016 від 15.12.2015 р., розпочате за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

21.03.2016 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України.

За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою:

1)збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди.

Згідно наданих матеріалів, 21.03.2016 р. ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене в особливо великих розмірах.

Обґрунтовуючи підстави клопотання, слідчий зазначає, що квартира АДРЕСА_2, що належить згідно зі свідоцтвом про право власності від 26.12.1997 року ОСОБА_1 на праві спільної власності разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_3, має значення для встановлення доказової бази кримінального провадження, а також з метою забезпечення цивільного позову ПФ «Каштан».

Але згідно з наданими слідчому судді даними досудове розслідування проводиться по кримінальному правопорушенню за ч.5 ст.191 КК України за підозрою ОСОБА_1 Даних щодо причетності до кримінального провадження ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не надано.

Згідно до пояснень підозрюваної ОСОБА_1, зазначена квартира належить на праві спільної сумісної власності їй , її чоловіку та їх сину з 1997 року, долі в якій не визначались. В зазначеній квартирі також зареєстрована їх неповнолітня онука, ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Виходячи із положень ст. 41 п. 4 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушеним.

Суд позбавлений можливості задовольнити клопотання слідчого шляхом накладення арешту на квартиру, яка належить не тільки підозрюваній, а на праві спільної сумісної власності іншим особам, причетність яких до кримінального провадження, в якому підозрюється ОСОБА_1 не доведена, а їх долі у встановленому законом порядку не виділені.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, за невідповідності клопотання вимогам ч.1, 2 ст. 170, ч. 2 ст. 173 КПК України, в задоволенні клопотання слід відмовити.

Клопотання про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час розгляду питання слідчим суддею від учасників процесуальної дії не надходило і за ініціативою суду не здійснюється, що відповідає положенням ст.107 КПК України.

Керуючись ст. ст.107,170-173,309, 372 КПК України, слідчий суддя,-

ухвалив:

В задоволенні клопотання - старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції Зеленської Яніни Сергіївни, по кримінальному провадженню №12015220000001016 від 15.12.2015 року про накладення арешту на майно - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - Божко В.В.