№ 56722985, 24.03.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" березня 2016 р. м. Київ К/800/34146/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Іваненко Я.Л., Мойсюк М.І., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015р. у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні про скасування постанови про накладення штрафу,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2014 року Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні в якому просило визнати протиправними дії та скасувати постанову від 19.05.2014р. ВП №37242008 про накладення штрафу в сумі 680,00 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р., залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015р., в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що дії державного виконавця здійснені у відповідності до вимог законодавства, а рішення про накладення штрафу прийняте обґрунтовано.

У касаційній скарзі представник Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою від 02.04.2013р. ВП№37242008 державним виконавцем ВДВС Комсомольського РУЮ у м. Херсоні відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2а-6220/11, виданого 26.09.2013р. Комсомольським районним судом в м. Херсона, відповідно до якого судом зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Комсомольському районі м. Херсона здійснити нарахування та виплату ОСОБА_2 за період з 13.03.2011р. по 22.07.2011р. підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням фактично нарахованих та сплачених сум у цей період.

02.04.2013р. на підставі ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк на добровільне виконання рішення. Вказана постанова направлена позивачу.

22.08.2013р. УПФУ надіслано до ВДВС лист, відповідно до якого управлінням виконано рішення суду в частині нарахування пенсії. Також УПФУ зазначило, що виконання рішення суду в частині виплати заборгованості є неможливим, оскільки виплати вказаній категорії громадян фінансуються з Державного бюджету України, яким не передбачено такі виплати на поточний рік.

У зв'язку з невиконанням рішення суду в частині виплати надбавки до пенсії під час примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем 29.05.2014р. винесено постанову про накладення на УПФУ у місті Херсоні штрафу у розмірі 680,00 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем не наведено жодного переконливого доводу, який би свідчив про поважність причин невиконання судового рішення. Відсутність коштів на рахунку боржника чи порушення строків фінансування є однією з підстав до відстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а не невиконання судового рішення взагалі.

Колегія суддів погодитись з таким висновком судів попередніх інстанцій не може з наступних підстав.

Згідно зі ст.1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 606-ХIV) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, здійснюється відповідно до ст. 75 Закону № 606-ХIV.

Частиною другою вказаної статті передбачено, що у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону № 606-ХIV.

За змістом ч. 1 ст. 89 вказаного Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у відповідному розмірі, передбаченому в цій же статті.

Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (штрафні санкції) за невиконання в обумовлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин.

Крім цього, у зв'язку з фактичною неможливістю виконання бюджетними державними органами судових рішень про стягнення, виплату коштів Верховною Радою України 05.06.2012р. було прийнято Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", відповідно до положень частини першої статті третьої якого виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Отже, списання коштів з рахунків державного органу на виконання судових рішень проводиться лише за умови наявності таких коштів.

Як правильно встановлено судами, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Херсоні частково виконало рішення суду, а саме, провело відповідний перерахунок надбавки до пенсії. При цьому, управлінням Пенсійного фонду повідомлено, що виконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум неможливе у зв'язку з відсутністю фінансування.

Накладення штрафу у випадку відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів. Невиконання судового рішення позивачем в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідних коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

За таких обставин часткове невиконання судового рішення з незалежних від позивача причин (через відсутність відповідного фінансування із державного бюджету) є поважною причиною в розумінні ст.ст. 75 та 89 Закону № 606-ХIV, а відтак прийняття державним виконавцем оспорюваної постанови про накладення штрафу є неправомірним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 24.03.2015р. (справа № 21-66а15) та від 09.06.2015р. (справа № 21-658а15).

Оскільки у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини справи судами встановлені повно й правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує судові рішення та ухвалює нове про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21.08.2014р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015р. скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Херсоні задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні щодо накладення штрафу. Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні № 37242008 від 19.05.2014р. про накладення штрафу у розмірі 680,00 грн.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановлених статтями 237-244 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач Кочан В.М.

судді Іваненко Я.Л.

Мойсюк М.І.