№ 56613607, 17.03.2016, Kyiv Commercial Court of Appeal

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2016 р. Справа№ 910/29414/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача : Безпала О.Г.-представник;

Від відповідача: Гайдай Т.В. -представник;

Від третьої особи-1: Шумінська Ю.Ю. -представник;

Від третьої особи-2:Шумінська Ю.Ю.-представник.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „Грот"

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016

у справі № 910/29414/15 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Грот"

до Комунального підприємства „Київський метрополітен"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1.Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

2.Київська міська рада

про визнання продовженим (пролонгованим) договору оренди № 35-У (Ор)-10 від 01.06.2010

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Грот" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Грот" у справі №910/29414/15 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Грот" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2016.

15.03.2016 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який колегія суддів оглянула та долучила до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.03.2016 учасники судового процесу надали свої пояснення по суті спору.

Згідно зі ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.06.2010 р. між позивачем (орендар) та відповідачем (орендодавець) було укладено Договір оренди № 35-Упр(Ор)-10 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач на підставі рішення Київради від 18.12.2008 р. № 860/860 передав, а позивач прийняв в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю (переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ "Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача), за адресою: станція метро "Берестейська", для торгівлі непродовольчими товарами.

Згідно з пунктом 2.1. Договору було об'єктом оренди є частина вестибюлю (переходу), визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", огороджуючими конструкціями (кіосками) відповідача, загальною площею 15,5 кв.м., згідно з викопіюванням з Схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Пунктом 6.7. Договору при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав передбачених законодавчими актами України, договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

У разі закінчення строку дії Договору або його розірванні відповідач зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди позивачу у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які не можливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння його шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди (п. 7.5. Договору).

Відповідно до п. 9.1. Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і відповідно до рішення Київської міської ради від 18.12.2008 р. № 860/860 діє з 01.06.2010 р. до 30.05.2013 р. (два роки 364 дні).

Згідно з пунктом 9.3. Договору було визначено, що після закінчення строку дії Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Договір припиняється в разі: невиконання істотних умов договору або порушення його; закінчення строку, на який його було укладено; банкрутство відповідача; загибель об'єкта оренди (п. 9.5. Договору).

За умовами Договору відповідач передав, а позивач прийняв в орендне платне користування частину переходу станції метро "Берестейська", визначену тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками), загальною площею 15,5 кв.м.

Позивач повідомленням № 1-03/465 від 01.06.2013 повідомив відповідача про припинення та відмову від продовження дії Договору у зв'язку з набранням чинності з 27.07.2012 Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 р., пунктом 2.19. яких в метрополітені було заборонено розміщувати об'єкти комерційного торговельного та соціально-побутового призначення на платформах та балконах станцій і в переходах пересадочних вузлів, у підземних вестибюлях (за винятком автоматів із продажу газет, банкоматів, платіжних терміналів, таксофонів за умови, що вони розміщені поза межами шляхів евакуації), на поверхні землі в межах півкола радіусом 20 м від площини дверей у напрямку евакуації з центром у середині дверної групи, яка включає всі двері з написом "Вхід" та "Вихід" (на виходах із підземних переходів, які не мають дверей, відлік слід виконувати від центра площини краю останньої сходинки; розміщення об'єктів комерційного, торговельного та соціально-побутового призначення у під вуличних підземних переходах, суміщених із входами (виходами) на станції метрополітену, дозволяється за умови їх розміщення за межами евакуаційного проходу).

Було визначено, що при невідповідності об'єкта оренди вимогам Правил, договори оренди по таких об'єктах продовжуватись не будуть.

Так, зазначеним листом, відповідач просив позивача протягом 10 календарних днів з моменту отримання повідомлення звільнити об'єкт оренди від тимчасової огороджуючої конструкції (кіосків), та передати орендоване майно про акту приймання-передачі.

Позивач вказаних вимог не виконав, що призвело до звернення відповідачем до нього з позовом до суду про його виселення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.10.2015 у справі № 910/22171/15 було вирішено виселити Товариство з обмеженою відповідальністю "Грот" (код ЄДРПОУ 19246324; адреса: 01014, м. Київ, вул. Струтинського, 4) у строк не пізніше 10 днів з моменту набрання рішенням законної сили з нерухомого майна (частини переходу), визначеного тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) Товариства з обмеженою відповідальністю "Грот" згідно з викопіюванням із Схем тимчасового розташування малих архітектурних форм, за адресою: станція метро "Берестейська", загальною площею 15,5 кв.м.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ТОВ "Грот" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з відповідною апеляційною скаргою, а також пред'явило до суду даний позов про визнання Договору продовженим, вказуючи на те, він після закінчення строку Договору не отримував ні від відповідача, ні від Київської міської ради повідомлення про припинення Договору, а тому вважає, що його строк було поновлено до 29.05.2016 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2015 р. у справі № 910/22171/15 провадження було зупинено до вирішення пов'язаної з нею даної справи № 910/29414/15.

Відповідач проти позову заперечив, посилаючись, зокрема, на те, що повідомленням № 1-03/465 від 01.06.2013 він повідомив позивача про припинення та відмову від продовження дії Договору у зв'язку з набранням чинності з 27.07.2012. Правил пожежної безпеки в метрополітенах, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 20.06.2012 р. Крім того, відповідач вказує на те, що відповідного рішення Київської міської ради щодо продовження строку дії Договору прийнято не було.

Стосовно вказаних доводів відповідача позивач стверджує, що відповідач є лише отримувачем коштів за Договором, проте не орендодавцем спірного майна, так як загальна площа нежитлових приміщень, яка передана в оренду на станціях Київського метрополітену та перебуває на балансі відповідача, перевищує 200 кв.м., з огляду на що, на його думку, відповідач неуповноважений приймати рішення про припинення Договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Таким чином, звертаючись з позовом до суду за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який узгоджується з двома критеріями: (1) має відповідати змісту права, що порушене й здатний таке право відновити, а також (2) має бути передбачений приписами ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами Договором.

В даному випадку, слід відзначити, що положеннями ст. 16 ЦК України передбачено такі способи захисту, як зміна правовідношення та примусове виконання обов'язку в натурі, приписами ст. 20 ГК України передбачено можливість установлення, зміни і припинення господарських правовідносин.

В той же час, слід враховувати, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, а також те, чи може відповідний спосіб захисту бути реалізованим у спірних правовідносинах між сторонами.

Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, обов'язковою передумовою для пролонгації договору оренди є саме відсутність заперечень орендодавця у встановлений місячний термін, а в даному конкретному випадку орендодавець заперечив проти продовження дії договору на новий строк.

Так, зі змісту вказаних норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, на яких цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець, при цьому такі заперечення мають бути висловлені останнім, як до закінчення терміну дій договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

А тому, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Така ж правова позиції викладена Вищим господарським судом України в постанові від 16.06.2015 у справі № 925/2355/14.

Крім того колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості в судовому порядку примусити особу здавати певне майно в оренду, якщо вона не має наміру взагалі вступати в орендні правовідносини з будь-ким.

Пунктом 9.3. Договору сторони погодили, що після закінчення строку дії Договору його дія може бути продовжена на підставі рішення Київради.

Проте, як вбачається з матеріалів справи Київрадою такого рішення прийнято не було.

Стосовно посилань позивача на приписи Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради № 34/6250 від 22.09.2011 р., то колегія суддів зазначає, що докази звернення до відповідача в порядку п.п. 12.5. вказаного Положення в матеріалах справи також відсутні.

Пунктом 12 Положення передбачено саме питання внесення змін до діючого договору оренди й не позбавляють права орендодавця у разі закінчення строку дії договору оренди у відповідності до ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" заперечити проти продовження відносин оренди.

Стосовно доводів позивача відносно відсутності у відповідача повноважень розпоряджатись спірним майном, суд звертає увагу на те, що статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендодавцями є, в тому числі, підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна.

Відповідно до рішення № 34/6250 від 22.09.2011 р. Київської міської ради "Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва" уповноважено виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва: комунальні підприємства, установи та організації щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Пунктом 5.2. Статуту відповідача передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Предметом діяльності Комунального підприємства "Київський метрополітен" у відповідності до п. 3.2. Статуту є, в тому числі, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам.

Відповідно до рішення № 860/860 від 18.12.2008 р. Київської міської ради було дозволено відповідачу укласти договір з позивачем щодо передачі в оренду частини переходу за адресою: станція метро "Берестейська" загальною площею 15,5 кв.м.

Отже, Комунальне підприємство "Київський метрополітен" було уповноваженою особою, станом на момент укладення Договору, на передачу шляхом укладання відповідних договорів комунального майна територіальної громади міста Києва, яке закріплене за ним на праві господарського відання, в орендне користування іншим особам, а також на повідомлення позивача про припинення та відмову від продовження дії Договору.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Таким чином, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими а тому в задоволенні позову слід відмовити, з чим погоджується колегія суддів.

Інші доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Грот" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2016 у справі № 910/29414/15 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/29414/15 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді Ю.Б. Михальська

А.І. Тищенко