У Х В А Л А
17 березня 2016 року м. Київ
Суддя Верховного Суду України Прокопенко О.Б., перевіривши заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2015 року в адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Твич» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
в с т а н о в и в:
До Верховного Суду України надійшла заява ДПІ про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2015 року у вищезазначеній справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1> (далі - КАС).
Ухвалою судді Верховного Суду України від 18 лютого 2016 року заяву залишено без руху та надано ДПІ строк до 14 березня 2016 року для усунення її недоліків, оскільки до заяви додано неповну копію судового рішення (тільки першу сторінку), про перегляд якого її подано, та не завірено належним чином; представником заявника не додано оформлений належним чином документ про його повноваження; не додано документ про сплату судового збору у розмірі, передбаченому Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір»; клопотання про звільнення ДПІ від сплати судового збору не підписане особою, яка його подала.
На виконання зазначеної ухвали від ДПІ надійшло клопотання, в якому заявник просить відстрочити сплату судового збору, оскільки кошторисом станом на дату подання заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України не передбачено видатків на сплату судового збору.
Однак підстав для задоволення клопотання не вбачається, оскільки пунктом 2 розділу ІІ Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким серед іншого скасовано встановлені раніше для органів державної фіскальної служби пільги щодо його сплати, Кабінет Міністрів України було зобов'язано забезпечити відповідне фінансування державних органів.
Отже, підстав для звільнення ДПІ від сплати судового збору немає, тому в задоволенні клопотання ДПІ слід відмовити.
Станом на 17 березня 2016 року ДПІ тільки частково усунулу недоліки заяви.
Таким чином, оскільки заяву подано без додержання вимог статей 239 і 239-1 КАС та ДПІ не усунула її недоліки протягом установленого строку, то заява відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 239-2 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_04_27/pravo1/T052747.html?pravo=1> підлягає поверненню заявнику.
Керуючись статтями 239, 239-1, 239-2 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в:
У задоволенні клопотання державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про відстрочення від сплати судового збору відмовити.
Заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 грудня 2015 року повернути заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя
Верховного Суду України О.Б. Прокопенко
The court decision No. 56580940, Supreme Court (until 15.12.2027 - Supreme Court of Ukraine) was adopted on 17.03.2016. The procedural form is Administrative, and the decision form is Court ruling. On this page, you will find essential information about this court decision. We offer convenient and quick access to actual court decisions so that you can keep up to date with the most recent court precedents. Our database covers the full range of information you need, allowing you to find key information conveniently.
This decision relates to case No. 826/4297/15. Legal Entities, which are mentioned in the text of this judgment: