Court ruling № 56579744, 21.03.2016, Kyiv City Court of Appeal

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Кричина А.В.

№22-ц/796/5640/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №756/547/15-Ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Качана В.Я., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, треті особи: Перша Київська державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лазарева Людмила Іванівна про визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання заяви про відмову від спадкування недійсною,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2016 рокупозивач ОСОБА_4 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 16.10.2015 року Київською державною нотаріальною конторою на імя ОСОБА_1. за № 2818, скасувати реєстраційний запис № 25\2015 та № 751027780000 в реєстрі прав на нерухоме майно, визнати недійсною заяву про його відмову від спадщини від 28.08.2015 року, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Лазаревою Л.І.

11.02.2016 року позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2, що на праві власності належать ОСОБА_1.

Мотивував заяву тим, що відповідачі можуть відчужити квартири на користь інших осіб, що ускладнить виконання рішення суду.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року - заяву задоволено.

Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2, що на праві власності належать ОСОБА_1.

Не погоджуючись з ухвалою, представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її та постановити нову про скасування накладеного судом першої інстанції арешту на квартиру АДРЕСА_1 та на квартиру АДРЕСА_2, що на праві власності належить ОСОБА_1 та відмовити позивачу ОСОБА_4 у забезпеченні його позову, посилаючись на невідповідність ухвали нормам процесуального права.

Вказує на те, що позивачем не було виконано вимоги ст.. 151 ЦПК України та не було зазначено в заяві жодних достовірних причин, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, a також обґрунтування необхідності застосування того чи іншого виду забезпечення позову, зокрема, арешту на квартири, що на праві власності належать відповідачу ОСОБА_1 Вказівка на те, що відповідачі вчиняють якісь дії до відчуження майна не підтверджено жодними належними і допустимими доказами.

Крім того, судом не було зазначено у винесеній ним ухвалі жодних обставин, що підтверджувалися б належними та допустимими засобами доказування, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, що само по собі свідчить про незаконність, упередженість та необґрунтованість ухвали суду.

В судовому засіданні представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 свою апеляційну скаргу підтриав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи заяву, суд виходив з її доведеності та обґрунтованості.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Відповідно до ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Все це повинно бути мотивовано, а не шаблонний перепис диспозиції норми права. Тому не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не надав докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3 ст. 151 ЦПК.

Колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 є предметом спору, а тому заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами і їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, посилання апелянта на порушення норм процесуального права при розгляді заяви не знайшли свого підтвердження.

Оскільки ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 лютого 2016 року - залишити без зміни.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді