Court ruling № 56548499, 15.03.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/47423/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Львівської міської ради на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду у справі

за позовом Львівської міської ради

до відповідача-1 Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки»

відповідача-2 Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю «Монте Крісто»

про визнання нечинним витягу про державну реєстрацію, скасування державної реєстрації та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

4.08.2014р. до суду надійшов позов Львівської міської ради про скасування державної реєстрації права власності. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 31.10.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю «Монте Крісто» зареєструвало право власності на об'єкт нерухомості, розташований по вул. Стрийській,15 у м. Львові в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (далі БТІ) на підставі рішення суду. Проте, в подальшому вказане рішення було скасовано, відтак відсутні підстави для реєстрації права власності за Товариством. На цій підставі позивач просив визнати нечинним витяг БТІ від 31.10.2011р. про державну реєстрацію права власності Товариства; скасувати державну реєстрацію права власності та зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції внести запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про скасування державної реєстрації права власності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2014р. позов задоволено частково : скасовано державну реєстрацію права власності Товариства на нежитлові приміщення, проведену БТІ 31.10.2011р. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015р. в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Львівська міськрада звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог.

У своїх запереченнях Товариство вважає постанову апеляційного суду законною та обґрунтованою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 05.10.2011р. за Товариством визнано право власності на нежитлові приміщення загальною площею 743м2, які розташовано за адресою : м. Львів, вул. Стрийська,15.

Рішенням БТІ від 31.10.2011р. здійснено реєстрацію права власності Товариства на вищезазначений об'єкт нерухомості.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 13.12.2013р. задоволено апеляційну скаргу Львівської міської ради, скасовано рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.10.2011р. та відмовлено в задоволенні позову про визнання права власності на нежитлові приміщення.

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування державної реєстрації права власності Товариства на об'єкт нерухомості, посилаючись на скасування судового рішення на підставі якого відбулась така реєстрація.

Частиною 1 статті 2442 КАС України обумовлено, що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 10.04.2012р. (номер справи в Єдиному державному реєстрі судових рішень 21-1115во10) Верховний Суд України зазначив :

«Відповідно до статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Із наведених положень убачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цим рішенням».

В постанові Верховного Суду України від 26.03.2013р. у справі №21-438а12 також наголошено, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси юридичних осіб.

Отже, під час розгляду справи адміністративної юрисдикції, позивач повинен зазначити які саме його права або законні інтереси порушено рішенням та діями суб'єкта владних повноважень, а суди встановити, чи дійсно порушують дії суб'єкта владних повноважень права та інтереси позивача.

З матеріалів справи вбачається, що міська рада обґрунтовує порушення своїх прав та інтересів тим, що об'єкт нерухомості, щодо якого за Товариством зареєстровано право власності, розташовано на земельній ділянці, яка знаходиться в комунальній власності, отже фактично позивачем заявлено позов з метою захисту прав власника земельної ділянки, тобто з метою захисту цивільного права, який не може розглядатися в судах адміністративної юрисдикції.

У правовідносинах, пов'язаних із вчиненням дій з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі положень Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», БТІ та Реєстраційна служба Львівського міського управління юстиції не здійснюють та не можуть здійснювати будь-яких владних управлінських функцій щодо земельної ділянки.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідачів порушуються права та інтереси міської ради, а обраний позивачем спосіб захисту порушених прав землевласника не забезпечує їх реального захисту, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 2201,223,224,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2015р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз