Decision № 56539713, 16.03.2016, Prymorskyi District Court of Odesa City

Справа № 522/22008/15-ц

Провадження № 2/522/2447/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 р. м. Одеса

Приморський районний суд м.Одеси у складі

головуючого судді Бойчука А. Ю.

за участю секретаря Громова А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Головного Управління державної казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до прокуратури Одеської області та Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області, по якому просить суд стягнути з прокуратури Одеської області матеріальну шкоду в розмірі 140,52 грн. та моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., завдану в результаті неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області, які в порушенняст. 214 КПК України та п. 3 Перехідних положень КПКУкраїни не внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, що були викладені нею в своїй заяві від 15.11.2010 року та у заяві від 12.08.2014 року.

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що в результаті такої неправомірної бездіяльності посадових осіб прокуратури Одеської області вона вимушена була звертатися до суду за захистом своїх прав та витрачати свій час і свої кошти, в звязку з чим їй завдана, по-перше, моральна шкода, яка полягає у її моральних стражданнях, повязаних з тим, що вона не могла реалізувати своє право на розгляд своєї заяви, поданої до прокуратури Одеської області, й вимушена була докладати додаткових зусиль для поновлення свого права та розгляду своєї заяви в порядку, встановленому кримінально-процесуальним судочинством; і, по-друге, матеріальна шкода, що полягає у понесених нею транспортних витратах, повязаних з її явкою до суду, у загальному розмірі 140, 52 грн. (з яких: транспортні витрати, повязані зі зверненням до прокурора області 12.08.2014 року зі скаргою до слідчого судді 28.08 .2014 року, для участі у судових засіданнях з розгляду скарги 07.09.2014 року, 10.09.2014 року, 17.09.2014 року, які склали 31,18 + 15,80 +15,59 +15,59 +15,59 +15,59 +31,18= 140, 52 грн., що є судововими витратами по справі №522/11391/14к та скарги).

Крім того, позивач вимагає стягнути на її користь з відповідачів понесені нею судові витрати, повязані з її явкою в судові засідання у даній справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги.

Представник прокуратури Одеської області - ОСОБА_2 в судовому засіданні не визнала позов, заперечувала проти його задоволення.

У судовому засіданні, 16 березня 2016 року представником прокуратури Одеської області було подано письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, які приєднані судом до матеріалів справи (а.с.40-43).

Представник головного управління Державної казначейської служби в Одеській області до суду не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення позивача та представника прокуратури Одеської області, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 вересня 2014 року ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, в порядку п.1 ч. 303 КПК України задоволено, зобовязано посадових осіб прокуратури Одеської області внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, викладені ОСОБА_1 у її заяві від 15 листопада 2010 року та 12 серпня 2014 року.

Відповідно дост. 56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2ст. 1176 ЦК Україниправо на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

Відшкодування шкоди, завданої органами дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, передбачено Законом України «Про порядок відшкодування шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», відповідно до положень якого така шкода відшкодовується у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного притягнення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у п. 2 ч. 1 цієї статті; закриття справи про адміністративне правопорушення.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не належить до кола осіб, які мають право на відшкодування шкоди, передбачених зазначеним Законом.

Відповідно до ч. 6ст. 1176 ЦК Українишкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої, ніж передбачено в частинах 1-5 цієї статті, незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами ст. ст.1166,1167 ЦК України, відповідно до ч.1 яких шкода, завдана фізичній або юридичні особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідальність за шкоду, завдану фізичній чи юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю працівника під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків згідно зіст. 1172 ЦК Українипокладається на юридичну особу, з якою цей працівник перебуває у трудових правовідносинах.

Враховуючи ту обставину, що постановою суду, що набула чинності, встановлено противоправну бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області, суд приходить до висновку, що позивачка має право на відшкодування моральної шкоди, що виразилась у душевних стражданнях, завданих неправомірною бездіяльністю.

Згідно з п. 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. N 4"Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат із урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищенаведе, та враховуючи характер та обсяг моральних страждань позивача, суд приходить до висновку про стягнення звідповідача - Прокуратури Одеської області на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 500 (пятсот) гривень.

Щодо матеріальної шкоди, то суд приходить до висновку, що в її задоволенні необхідно відмовити, так як з копій чеків не вбачається їх належність саме ОСОБА_1, такожз них неможливо встановити ким та на навіщо вони були придбані.

Відповідно до ч.ч. 1,3статті 60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частинами 2,3статті 10 ЦПК Українипередбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина 1ст. 11 ЦПК Українивстановлює, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно доЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.3 ст.213 ЦПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наведеного вище, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 5 Закону України « Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі- у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Отже, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 487,20 грн.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, обєктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити.

Судом встановлено, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 56, 121, 129 Конституції України, ст. 23, 1166, 1167, 1172, 1176 ЦК України, ст.ст. 5, 8, 10, 15, 16, 60, 61, 88, 209, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Прокуратури Одеської області, Головного Управління Державної Казначейської служби України в Одеській області про стягнення матеріальної та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Прокуратури Одеської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 (пятсот) гривень, шляхом списання коштів з рахунків цього органу, а в разі відсутності у зазначеного органу відповідних призначень, за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Стягнути з Прокуратури Одеської області в дохід держави судовий збір в розмірі 487,20 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення суду можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя А. Ю. Бойчук