Court ruling № 56515231, 17.03.2016, Commercial Court of Kyiv

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

0,2

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

17.03.2016

Справа № 925/212/16

Суддя Гумега О.В., розглянувши

позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Азот"

до Публічного акціонерн товариство "СБЕРБАНК"

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Вивчивши подані матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява № 501-14/88-624 від 09.03.2016 (вх. № 4370/16 від 14.03.2016) і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної суми.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позовна заява повинна містити, зокрема, виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги.

Частиною 2 статті 57 ГПК України передбачено, що до заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним Договору про внесення змін № 15 до Договору № 25-5/10/35/ЮО/КЛ про відкриття кредитної лінії від 10.11.2010, укладеного між позивачем та відповідачем.

Натомість, звертаючись з вимогою про визнання недійсним Договору про внесення змін № 15 до Договору № 25-5/10/35/ЮО/КЛ про відкриття кредитної лінії від 10.11.2010, позивач не додав до позовної заяви належним чином засвідчену копію зазначеного договору, що підтверджується Актом відділу діловодства Господарського суду міста Києва від 14.03.2016. Фактично ж, до позовної заяви додано копію іншого договору, а саме: Договору про внесення змін № 15 до Договору про відкриття кредитної лінії № 25-В/10/35/ЮО/КЛ від 10.11.2010.

Відповідно до ст. 33, ст. 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

З наведеного випливає, що чинним законодавством України на позивача покладено обов’язок доказування наявності обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та подання суду відповідних доказів, необхідних для всебічного розгляду справи.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявником не дотримано вимог ч. 2 ст. 57 ГПК України, що, в свою чергу, є підставою для повернення позовної заяви без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Згідно ч. 1 ст. 56 Господарського процесуального кодексу України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Такі приписи згаданих норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (п.п. 2, 4 ч .3 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних приписів ст.ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, на стадії прийняття позовної заяви до розгляду та порушення провадження у справі суд має бути впевненим у тому, що зазначені засади не були порушені заявником позову.

Належним доказом відправлення відповідачеві позовної заяви та доданих до неї документів є опис вкладень в поштовий конверт та документ, що підтверджує надання поштових послуг (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), надані в оригіналі або належним чином засвідченій копії.

Фактично позивачем до суду подана позовна заява № 501-14/88-624 від 09.03.2016 і додані до неї документи (в т.ч. Договір про внесення змін № 15 до Договору про відкриття кредитної лінії № 25-В/10/35/ЮО/КЛ від 10.11.2010 від 29.04.2015), тоді як фіскальний чек № 0011514 0008687 від 09.03.2016 та опис вкладення у цінний лист від 09.03.2016, надані в якості доказів відправлення відповідачу "Позовної заяви 501-06/88-624", а отже іншої позовної заяви ніж та, що направлена в господарський суд. Крім того, згідно наведеного опису, вбачається направлення відповідачу "Копії Договору № 15".

Отже, фіскальний чек № 0011514 0008687 від 09.03.2016 та опис вкладення у цінний лист від 09.03.2016 не можуть вважатись належними доказами надсилання відповідачу копії саме тієї позовної заяви, з якою позивач звернувся до господарського суду (№ 501-14/88-624 від 09.03.2016), а рівно і доданих саме до цієї позовної заяви документів.

При цьому, доказів надіслання/вручення відповідачу копії саме позовної заяви № 501-14/88-624 від 09.03.2016 і доданих до неї документів, позивачем суду не надано, а також, не надано доказів наявності вказаної позовної заяви і доданих до неї документів у відповідача.

Тож, враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.

Дана обставина є суттєвою, оскільки нормами ст. 59 Господарського процесуального кодексу України передбачено право відповідача після одержання ухвали про порушення провадження у справі надіслати суду відзив на позовну заяву, тоді як у даному випадку відповідач позбавляється можливості підготувати обґрунтовані заперечення на позовну заяву, з урахуванням усіх обставин, на які посилається позивач у позовній заяві та з огляду на подані ним докази.

Беручи до уваги наведене, зважаючи на те, що позивачем не дотримано вимог ч. 1 ст. 56 та п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що приписи ст. 63 Господарського процесуального кодексу України носять імперативний характер, суд дійшов висновку, що викладені обставини є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому судом враховано правову позицію Вищого господарського суду України, викладену в абз. 1 п.п. 3.5 п. 3 постанови Пленуму Вищого осподарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", згідно якої недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Крім цього, при можливому повторному зверненні до Господарського суд міста Києва, слід звернути увагу на те, що сплата судового збору за подання позовних заяв до Господарського суду міста Києва, здійснюється за реквізитами щодо вказаного суду.

Керуючись п.п. 3, 6 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовні матеріали повернути позивачеві без розгляду.

Суддя О.В.Гумега