Court ruling № 56457071, 01.03.2016, Odesa Administrative Court of Appeal

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 490/13082/14-а

Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Гуденко О.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: судді Домусчі С.Д.

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання провести перерахунок пенсії та виплатити не донараховану пенсію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2014 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою зобов'язати відповідача провести перерахунок щомісячного підвищення пенсії з 17.04.2014 р. по 01.01.2015 р. відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком; стягнути з відповідача недоотримане щомісячне підвищення пенсії в сумі 4 184 грн.

Постановою від 03 грудня 2014 року, ухваленою у відкритому судовому засіданні, Центральний районний суд м. Миколаєва від 03 грудня 2014 року відмовив у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про зобов'язання відповідача провести перерахунок щомісячного підвищення пенсії за 10 місяців 2014 року відповідно до ч. 3 п. 20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи з розрахунку 75% від мінімальної пенсії за віком, яка становить 949 грн. в 2014 році; стягнення з відповідача недоотримане щомісячне підвищення пенсії в сумі 5 650 грн.

Апеляційну скаргу апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, оскільки він, як учасник війни, нагороджений медаллю «За самовіддану працю у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 років», відповідно до ч. 3 п. 20 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

При цьому апелянт зазначає відповідно до ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», нормативні акти органів влади, які обмежують права та пільги ветеранів війни, які надані Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», є недійсними, та суперечать приписам ст. 64 Конституції України. При цьому апелянт зазначив, що суд першої інстанції повинен був застосувати приписи Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якими була встановлена надбавка до пенсії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, оскільки подальші зміни цих положень суперечать приписам Конституції України.

На обґрунтування свої доводів апелянт додав постанову Верховного Суду України від 24 жовтня 2013 року по справі № 21-301а13 (ЄДРСР № 34634253).

Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надало письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.

Ухвалюючи постанову про відмову у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що позивач є учасником Великої Вітчизняної Війни, нагороджений медаллю «За самовіддану працю у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 років» та з 01 січня 2007 року, відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, яка виплачується позивачу у встановленому законом розмірі.

Також суд першої інстанції ухвалою від 03 грудня 2014 року залишив без розгляду частину позовних вимог, заявлених до 16 квітня 2014 року, у зв'язку з пропуском позивачем, без поважних причин, строку звернення до суду. Зазначена ухвала у встановленому законом порядку до апеляційного суду не оскаржена.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України.

Заслухавши суддю доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 має статус учасника війни (а.с. 6), нагороджений медаллю «За самовіддану працю у Великій Вітчизняній Війні 1941-1945 років» (а.с. 7).

Відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в редакції Закону України від 05 жовтня 2005 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яка набрала чинності 01 січня 2007 року, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Будь-яких рішень щодо неконституційності положень Закону України від 05 жовтня 2005 року «Про внесення змін до Закону України«Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» Конституційним Судом України не приймалося, отже він є чинним та обов`язковим для виконання.

Матеріалами справи підтверджено нарахування та виплата апелянту підвищення до пенсії відповідно до ч. 4 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 29).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції оскільки ґрунтуються на помилковому розумінні апелянтом норм матеріального права.

Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на постанову Верховного Суду України від 24 жовтня 2013 року по справі № 21-301а13 (ЄДРСР № 34634253), оскільки предмет спору у справі № 21-301а13, яка переглядалась Верховним Судом України, інший ніж предмет спору по справі, яка переглядається апеляційним судом.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова без мін.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 11, 69-71, ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Центрального районного суду м. Миколаєва від 03 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий: суддя С.Д.Домусчі

суддя М.П.Коваль

суддя О.О.Кравець