Court ruling № 56339355, 01.03.2016, Administrative Cassation Court of the Supreme Court (until 15.12.2027 - Higher Administrative Court of Ukraine)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

01 березня 2016 року м. Київ К/800/5272/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Мойсюк М.І., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України (далі - АПУ) в якому просив: визнати протиправними дії щодо порушення відповідачем статей 40, 102, пункту 15 статті 106, частини 1 статті 150 Конституції України, Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) при розгляді його звернення від 7 лютого 2015 року; визнати протиправним надання недостовірної та неповної інформації відповідачем в листі від 10 березня 2015 року № 22/007191-13; зобов'язати відповідача вирішити питання щодо зупинення Президентом України дії постанови Кабінету Міністрів України № 45 від 13 лютого 2008 року з мотивів невідповідності Конституції України з одночасним зверненням до Конституційного Суду України щодо конституційності згаданої постанови уряду.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що дії відповідача, вчинені під час розгляду його звернення не узгоджуються з вимогами законодавства, чинного в період спірних правовідносин, а тому просив про задоволення позову.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалені ними судові рішення скасувати та задовольнити позов.

Разом з тим, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити враховуючи наступне.

Так, за правилами частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

При цьому, згідно з положеннями частини 3 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову суди, на підставі наявних у справі даних встановили і правильно виходили з того, що відповідач, розглядаючи звернення позивача діяв на підставі. В межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Як правильно встановлено судами, позивачем направлено на адресу АПУ письмове звернення від 7 лютого 2015 року, на яке, листом від 10 березня 2015 року № 22/007191-13, йому було надано письмову відповідь по суті порушених у зверненні питань, що свідчить про дотримання відповідачем вимог законодавства, яким врегульовано спірні правовідносини, а тому висновки судів про відсутність підстав для задоволення позову є правильними.

Наведені висновки судів відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи касаційної скарги їх висновків не спростовують, такі ґрунтуються на помилковому трактуванні правових норм, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права при вирішенні справи або порушення норм процесуального права.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або порушили норми процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

У відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до завідувача відділу опрацювання звернень громадян Адміністрації Президента України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, відмовити.

Матеріали касаційної скарги повернути скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого адміністративного

суду України М.І. Мойсюк