Decision № 56289779, 22.02.2016, Pecherskyi District Court of Kyiv City

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/346/15-ц

Категорія 23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2016 року Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Новака Р.В.

при секретарі Кирилюк Н.С.

за участю:

представника позивача - Федоренка М.С.,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору укладеним, -

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів, просить визнати укладеним між комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» та ОСОБА_3, ОСОБА_4 договір № 229/1 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, в запропонованій КП УЖГ «Печерськжитло» редакції. Свої вимоги обґрунтовує тим, що КП УЖГ «Печерськжитло» є виконавцем житлово-комунальних послуг житлового будинку АДРЕСА_1, нежиле приміщення НОМЕР_2 в якому використовуються відповідачами і належать на праві власності останнім. 19.06.2014 на адресу відповідачів було надіслано проект договору про надання послуг за утримання будинку та прибудинкової території в двох примірниках з проханням підписати його в 20-ти денний строк з моменту отримання і повернути один примірник на адресу КП УЖГ «Печерськжитло», однак вимога залишилась не виконаною. Оскільки відповідачі ухиляються від укладення договору, позивач, посилаючись на ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» просить визнати вказаний договір укладеним.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив задовольнити позов з наведених підстав.

Відповідачі в судове засідання також не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, просив відмовити в його задоволені.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 14.04.2005 придбали нежиле приміщення НОМЕР_2, у житловому будинку АДРЕСА_1, в якому КП УЖГ «Печерськжитло» згідно з рішенням Печерської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.06.2007 № 47 є виконавцем з надання житлово-комунальних послуг.

Згідно договору міни нерухомого майна від 30.12.2010, власником нежилого приміщення НОМЕР_2, у житловому будинку АДРЕСА_1, став ОСОБА_3

З огляду на викладене, відповідачі є споживачами послуг з технічного обслуговування будинку та прибудинкової території вказаного вище будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, 28.02.2014 направив на адресу відповідачів пропозицію укласти договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, разом з тим, лист повернувся на адресу КП УЖГ «Печерськжитло» з відміткою поштаря «за закінченням терміну зберігання».

Листом від 19.06.2014 за № 18-750/11 на адресу ОСОБА_3 були направлені належним чином оформлені два примірники договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для ознайомлення і підписання. Однак, зазначений лист залишився без реагування.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875 - IV від 24.06.2004) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим, ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Крім того, ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій».

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19 - 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст.ст. 627, 630 ЦК України та ст.ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Перевіряючи відповідність запропонованого відповідачам договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, наведеному у постанові КМУ № 529, суд вважає, що запропонований відповідачам договір відповідає типовому договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, та обставина, що відповідачі всупереч вимогам вказаних норм ухиляються від покладеного на них законом обов'язку укласти з позивачем договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в судовому засіданні знайшла своє підтвердження.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст.ст. 3, 6, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Аналогічна позиція викладена у правовому висновку Верховного Суду України у спорі про зобов'язання споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг від 12.10.2012.

Виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки згідно договору міни нерухомого майна від 30.12.2010, власником нежилого приміщення НОМЕР_2, у житловому будинку АДРЕСА_1, являється лише ОСОБА_3

В судовому засіданні не знайшли свого підтвердження твердження представника відповідачів щодо безпідставності позовних вимог, які повністю та беззаперечно спростовується матеріалами справи та на думку суду є хибними з юридичної точки зору.

У зв'язку з задоволенням позову, на підставі ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 243,60 грн.

Керуючись ст.ст. 19, 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постановою КМУ України від 20.05.2009 № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», ст.ст. 3, 6, 15,16, ст.ст. 626-628, 630, 638 ЦК України, ст.ст. 6, 10-11, 57-60, 88, 169, 208, ч.ч. 1-3 ст. 209, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В :

Позов комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору укладеним - задовольнити частково.

Визнати укладеним між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району міста Києва «Печерськжитло» та ОСОБА_4 Договір № 229/1 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії, в запропонованій КП УЖГ «Печерськжитло» редакції.

Стягнути з ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» (код ЄДРПОУ 03366569) витрати з оплати судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене через Печерський районний суд м. Києва до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Р.В. Новак